Володимир Костюк з дитинства хотів стати військовим. І все своє життя він присвятив військовій справі. 9 серпня 2014 року Володимира направили у зону бойових дій в район Іловайська, де наприкінці серпня бійці українських сил потрапили в оточення. Під час виходу з “Іловайського котла” т. зв. “зеленим коридором” Володимир Костюк загинув.
Інформатор Коломия нагадує історію Героя, аби пам’ять про нього завжди жила в наших серцях.
Володимир Костюк народився в селі Яківка на Тлумаччині в родині військового. 1991 року його родина оселилася у Коломиї, де він навчався в ЗОШ № 4, потім в ЗОШ № 8. З дитинства Володимир хотів бути військовим, як батько, проявляв лідерські якості, марив небом, мріяв про власний парашут.
Костюк був призваний на військову службу 16 липня 1999 року. Він закінчив Одеський інститут Сухопутних військ, факультет розвідки, спеціальність офіцер-водолаз спецпризначення. Проходив службу у Центрі «Десна», пізніше перевівся до військової частини «морських котиків» в Очаків. Проходив навчання в Канаді та Хорватії. Брав участь у спільних навчаннях Україна — НАТО, здійснив 422 занурення у воду і 145 стрибків з парашутом, підготував понад півтисячі десантників, вільно розмовляв французькою.
Володимир був начальником групи десантного забезпечення 73-го морського центру спеціального призначення.
9 серпня 2014 року його відправили у зону бойових дій біля Іловайська.
29 серпня о 8:15 українські військові організованими колонами почали вихід із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші. Капітан ІІІ рангу Володимир Костюк загинув 31 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла т. зв. «зеленим коридором» в районі села Новокатеринівка.
Бойовий товариш Володимира, який був разом із ним, розповів, що вони базувалися в закинутій школі неподалік Іловайська. О 4-й ранку повантажились на «Урал». Близько 8-ї ранку вишикувалася колона, аби рухатися «гуманітарним коридором». Володимир Костюк сидів у кабіні біля водія, решта два десятки воїнів — у кузові. Їхній «Урал» був у хвості колони, під час виходу його підбили біля соняшникового поля, Володимир Костюк загинув.
Вихід колон з Іловайська розпочався вранці 29 серпня, але офіційною датою смерті Володимира Костюка вважається 31 серпня, цю ж дату зазначено на пам’ятнику на могилі Володимира.
Похований 10 вересня 2014 року на Алеї Слави в місті Коломиї. У воїна залишилися дружина, батьки і сестра.
Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений медалллю «15 років Збройним Силам України», медаллю «За сумлінну службу» III ст.
Відповідно до рішення Коломийської міської ради від 13 жовтня 2015 р. № 2363-58/2015 “за виняткову мужність і героїзм виявлені у захисті України, жертовне служіння народові” присвоєно звання “Почесний громадянин м. Коломия” (посмертно).
Вічна пам’ять Володимиру Костюку…
