Ясний день 5 листопада приніс чимало сліз у Коломийську громаду. Сьогодні містяни провели в останню дорогу одразу двох військовослужбовців, вірних синів своєї країни – Олексія Якобуцу та Мирослава Куриляка.
Інформатор Коломия щиро співчуває родинами наших полеглих воїнів.
Олексій Якобуца народився 2 лютого 1983 року в Коломиї. Навчався у Коломийській школі №1. Згодом зрозумів, що його покликанням є допомога людям, тож вступив до медичного коледжу, який завершив з відзнакою. Деякий час жив у Івано-Франківську, де зустрів свою кохану дружину Віталію. Згодом у подружжя народилося двоє чудових діток: Микола та Яна. Сім’я Якобуців пізніше повернулася до Коломиї, де Олексій працював керівником кількох аптек. У 2015-2016 воїн приєднався до лав ЗСУ та воював у АТО. Після служби Олексій працював керівником на Новій пошті.
12 березня 2024 року воїн знову став на захист Батьківщини. Пройшов запеклі бої у Слов’янську, Вовчанську. Олексій був одним з 30-ти прикордонників, які в травні 2024 року зустрічали ворога під час наступу на Харківську область. За час війни воїн був нагороджений відзнаками різних ступенів. Олексій Якобуца був сержантом, начальником відділення інспекторів прикордонної служби 7-го прикордонного загону. Герой загинув 1 листопада поблизу населеного пункту Білогорівка, Луганської області, боронячи Україну від загарбника. Олексій був надійним побратимом, чудовим батьком, люблячим чоловіком та сином та братом. У нього залишися діти, дружина, мати та сестра.
Мирослав Куриляк народився 17 листопада 1977 року. У сім’ї Куриляків було 3 дітей, Мирослав був молодшим. Навчався воїн у Коломийській школі №1, після цього навчався у духовній семінарії, та смерть батька змінила його плани на життя. Пізніше здобув освіту у Коломийському економічно-правовому коледжі, де здобув вищу освіту за спеціальністю “Правознавство”. За своє життя працював у різних сферах: комп’ютерній, торгівельній, будівельній, був експедитором, охоронцем. Всюди мав багато друзів. Був добрим, щирим, чуйним, компанійським. Завжди намагався допомогти близьким. Мирослав був старанним і відповідальним, наполегливим, а ще люблячим сином і татом. Був взірцем для своїх чотирьох дітей, завжди дбав та переживав за них.
У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік, не маючи жодних військових навичок, приєднався до лав Збройних Сил України. За час військової служби був у важких боях, отримав звання головного сержанта 1-ї стрілецької роти військової частини А7373. Був нагороджений медаллю за участь у боях на Бахмутському напрямку. У грудні 2022 року отримав поранення, але підлікувавшись, повернувся до виконання бойових завдань. Загинув Мирослав 22 липня 2023 року під Кліщіївкою, боронячи нашу державу. У воїна залишилася мати, сестра, троє синів та донечка.
Сьогодні, 5 листопада, у Коломиї розпочався чин похорону Героїв. Прощання відбулося у Катедральному соборі Преображення Христового УГКЦ, звідки небайдужі скорботною ходою вирушили до церкви Святого Архистратига Михаїла УГКЦ.
Вічна пам’ять захисникам…
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 
