Отинійська земля прийняла на вічний спочинок ще одного мужнього оборонця України…. 17 листопада громада попрощалася із Героєм-земляком Юрієм Сенчуком. Йому назавжди залишиться 33 роки…
Інформатор Коломия висловлює слова співчуття рідним, близьким, всім, хто знав захисника.
Солдат Сенчук Юрій Зіновійович народився 8 травня 1991 року, мешкав в селищі Отинія. Він був призваний на військову службу по мобілізації 13 травня 2024 року, був стрільцем-снайпером 3-ої десантно-штурмової роти, 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0281.
Юрій брав безпосередню участь у обороні Покровська, а далі був відправлений до Курської області рф. Вірний військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обовʼязок, в бою за Україну, її свободу та незалежність загинув — 8 листопада 2024 року поблизу н. п. Погребки Суджанського району Курської області росії.
Зі слів мами пораненого побратима Юрія, який зараз знаходиться в лікарні, бо вдалося вийти з того пекла:
“У той доленосний день, група Юри рухалась окопами, під час обстрілу ворог підійшов максимально близько до наших окопів, почався дуже близький бій з використанням ручних гранат. Юра із побратимами в цьому пекельному протистоянні давали відсіч ворогу до кінця, не залишаючи своїх позицій. І тут життя обривається… Його останніми словами були слова гідного українця, оборонця вільної Української держави – «Ми своїх не кидаєм, і в полон не здаємось»! А потім Юри нестало… Його тіло пролежало на чужій, сирій та ворожій землі близько 3-х днів. І невідомо скільки часу би це тривало, якби не титанічні зусилля побратимів, яких і так залишилось надто мало, проте, вдалось його забрати, для того щоб із шаною та честю віддати рідній, Українській землі.”
Сенчук Юрій був не лише чудовим братом, другом та побратимом, але й справжнім патріотом, який віддав своє життя за мир та свободу України, пишуть на сторінці Отинійської селищної ради.
17 листопада Отинійська громада провела в останню земну дорогу свого загиблого Героя. Рідні та близькі, друзі та побратими, а також багато людей прийшли цього дня, щоб віддати останню шану для воїна Юрія, вклонившись доземно захиснику України, встеляючи дорогу живими квітами.
У пам’яті всіх, хто знав його, він назавжди залишиться добрим, скромним, ввічливим, спокійним та справжнім патріотом…
В останню мить земного буття нашого захисника пролунав державний гімн України у виконанні оркестру.
Сестрі Юрія вручили прапор України як символ держави, якій вірно і до кінця служив її брат…
Три постріли почесної варти сповістили всім, що тут навіки спочив Герой, який загинув за Україну.
Сім’я втратила рідну людину, друзі – хорошого товариша, Отинійщина та Україна – Героя…
Вічна пам’ять та шана захиснику… Схиляємо голови перед Героєм…
