“Живіть, дихаючи на всі груди”: пам’яті Артема Барабаша – журналіста Інформатор Івано-Франківськ

Франківська редакція Інформатора втратила талановитого колегу та чуйного друга — журналіста Артема Барабаша. Його життєвим кредо було “Живіть, дихаючи на повні груди”. Два місяці тому Артем доєднався до лав ЗСУ. Під час служби його здоров’я дало збій. 20 листопада Артем помер у реанімації через пневмонію. Йому було лише 32 роки.

В пам’ять про колегу Інформатор Коломия ділиться матеріалом-спогадом від Інформатор Івано-Франківськ.

Артем Барабаш народився 1 липня 1992 року на Чернігівщині. Довгий час працював журналістом на “5 каналі”, де займався розслідуваннями. Артем наїздив тисячі кілометрів нашою країною. 23 лютого 2022 року, коли передчуття війни висіло над Україною, він вирушив у редакційне відрядження.

“В той день про вторгнення говорили дуже багато, навіть вуличні собаки, піджавши хвости, готувалися до неминучого. Пам’ятаю, як сьогодні, мене відмовляли від поїздки на Суми, але я впевнено сказав, що завтра робота вже буде неактуальна. 23 лютого в Сумах було, на диво, тихо, але гіркота передчуття війни відчувалась в повітрі”, — ділився своїми думками у той час Артем.

24 лютого він прокинувся від вибухів в Конотопі, де за декілька кілометрів росіяни обстріляли недіючу злітну смугу. А вже наступного дня населений пункт, де Артем з дівчиною знаходилися, окупували. Попри все, вони продовжили допомагати місцевим мешканцям, ЗСУ та ТРО.

“Його сміливість надихала. Ми завжди знали, що він прийде на допомогу попри все”, – розповідають колеги.

Восени 2023 року доля привела Артема Барабаша до Івано-Франківська, де він став частиною редакції Інформатора. Перший матеріал на сайті “Інформатор Івано-Франківськ” Артем опублікував 5 жовтня о 17:29 під назвою “У Франківську відкрили меморіальні дошки двом полеглим героям”.

Франківська редакція згадує, що він захоплював глибиною аналізів і точністю розслідувань, залишивши після себе понад тисячу матеріалів.

“Наш колега мав талант до дизайну, фотографії та грі на гітарі, також проявляв неабиякі здібності в ігноруванні будильників. Як згадує редакторка “Інформатора”, чи не щотижня доводилось зранку його будити. Тоді він приносив на офіс смаколики й зашарівшись перепрошував за запізнення. Артем був вихором, якого геть не вдавалось втримати в чотирьох стінах. Його життя — це тисячні кілометражі Україною”, – діляться колеги.

Улітку 2024 року Артем вирішив змінити рід діяльності, проте ніколи не полишав зв’язку з командою. У вересні його мобілізували до ЗСУ. Під час служби на Рівненщині його здоров’я, виснажене роками самовідданої праці, дало збій. 20 листопада Артем помер у реанімації через пневмонію. Нашому колезі було 32 роки.

“Артем був тим, хто простягав руку допомоги, вірив у правду і творив її. Він залишиться у нашій пам’яті як людина-світло та щире серце, що вміло любити, працювати та жити на повну”, – з болем розповідає франківська редакція Інформатора.

Поховання відбудеться на Чернігівщині, звідки родом Артем, поруч з його батьками.

У Артема залишилась лише сестра, яка зараз самотужки займається організацією похорону. Охочим допомогти його сім’ї залишаємо реквізити: 5355 5713 0457 8974 (Барабаш Маргарита Сергіївна, АТ Сенс банк). 

Нижче наводимо низку матеріалів авторства Артема:

На чому їздять міський голова Івано-Франківська та його заступники;

Город чи дорога: несподіваний конфлікт на Прикарпатті;

Карта пам’ятників радянської військової слави на Прикарпатті.

Спочивай з миром, Артеме Барабаш!