Грай по-нашому або з речами на вихід | В Коломиї знову розправа над освітянкою?

За  ̶ц̶а̶р̶ю̶в̶а̶н̶н̶я̶  каденції Богдана Станіславського десятки фахівців були звільнені з посад. Це справді спеціалісти, яким закон не дозволяв виконати певні вимоги влади. Але… “Хто вам дозволив читати закон. Просто зробіть, як хочу”. Вгадайте чия це фраза?

Зокрема система Станіславського змела десятки добрих кадрів із системи закупівель, освіти, комуналки, земельних ресурсів, соціального захисту, організації роботи міськради та ін. Коли гвинтик чи шурупчик не виявляє гнучкості – влада показує на двері. І більшість йде. Тихо, беззаперечно, з образою. Та згодом ці фахівці отримують високі посади у міністерствах, міжнародних організаціях і приватних компаніях.

Найважче після таких чисток освітянам. Які після звільнення перспективи? Переїхати в іншу громаду? Репетиторство? Чи сидіти на соцвиплатах? Знаючи це, влада завжди крутить бюджетниками, як тільки хоче. І вони зазвичай терплять до останнього або ж одразу тихо звільняються.

Сьогодні мова зайде про пані Лідію Андрійчук. Директорка Саджавського ліцею з боєм очолила школу. Аби завадити управління освіти навіть організувало конкурс на цю посаду, хоча за умовами воєнного стану це взагалі необов’язково. Так у крісла заступників, керівників управлінь і відділів в ратуші засіло десятки нових працівників. Всі без конкурсу, декотрі навіть ще були без диплому (та залишимо вже того мерського похресника  в спокою… на деякий час).

Отже у 2022 році Лідія Федорівна пройшла конкурс і стала директоркою Саджавського ліцею. Проте з 2025 року їй трудовий договір не продовжили, заявивши, буцімто вона не має потрібних лідерських здібностей. Це ж яких таких саме і за якими критеріями вони визначали? Чи мав необхідні лідерські задатки колишній фотограф кандидата в мери, а нині заступник міського голови Михайло Качанський? Жодного дня не пропрацювавши в освіті, він курував в ратуші саме цей напрямок, не соромлячись хамити ні вчителям, ні директорам. У античні часи був такий вислів “Що дозволено Юпітеру, бикові – зась”.

В управлінні освіти стверджують, що діяли в межах закону. Мовляв, закінчився договір – то й звільнили. Зауваження до роботи директорки були, проте у наказі на звільнення немає ані про відсутні лідерські задатки, ані про рейтинг ліцею за результатами НМТ.

Нового контракту з Лідією Андрійчук не уклали, утім, іншого керівника також не призначили. Взагалі на цю посаду призначає не управління освіти, а засновник – міська рада в особі міського голови. Ми запитали у Богдана Станіславського, чи збирається поновити трудовий договір з Лідією Андрійчук, але голова сказав, що він у відпустці й кинув слухавку.

Мусимо зазначити один важливий момент: Лідія Федорівна є дружиною депутата Коломийської міської ради, волонтера Миколи Андрійчука. Цей міський обранець не входить до розлогого списку прирученої більшості, голосує за власними переконаннями, а тому хоч не хоч опинився в опозиційній меншості до мера. Чи не це стало справжньою причиною звільнення директорки Саджавського ліцею?

Про своє звільнення сама пані Лідія написала так:

“Протягом непростих двох років я з колективом ліцею, учнями, батьками здолали немало викликів. Щиро дякую всім за підтримку у важкі моменти, які вимагали непростих миттєвих рішень. Згадаймо тільки, що вартувало нам облаштувати укриття, щоб розпочати навчальний процес вчасно!

Я вірю: мені вдалося продовжити зміни нашого ліцею на краще та зробити все можливе, щоб тут хотілося працювати та навчатись усім.

Однак управління освіти Коломийської міської ради думає інакше. На його думку я не справлялася з обов’язками через відсутність у мене “лідерських та організаторських здібностей” (до речі, як вимірюють ті здібності, я не знаю). Думку колективу та батьків вони питати чомусь не хотіли, хоча люди чекали. Наступним мінусом, на думку управління, в моїй роботі є відсутність запитів, листів, звернень щодо покращення матеріально-технічної бази нашого ліцею. Сьогодні я надіслала повторно до управління освіти 55 листів, які сформувала упродовж двох років. Чи виконано щось з тих прохань? Десь 5 %. Кошти на потреби ліцею майже не виділялися, ігнорування потреб не пояснювалося, не зважаючи на мої звернення.

І останній пункт претензій зачепив мене за живе найбільше. Впевнена, що і вас не залишить байдужими. Це те, що наші 11-класники, випускники, складають НМТ на “не надто хороші бали”. Так. Та усі вони знайшли своє місце в цьому світі! І не вимірюється цінність ЛЮДИНИ балами! Ми старалися разом із ними, ми вчили і вчилися, ми раділи нашим спільним перемогам і сумували через невдачі, допомагали воїнам та дбали одне про одного. Твердо переконана, що кожен наш випускник за всі роки існування школи успішно складає найголовніший екзамен в житті кожної людини – іспит на ЛЮДЯНІСТЬ!

Кожен вчитель, учень, батько бачили мою роботу, бо ж була відкритою та чесною з вами.
Чи є це причинами, щоб вважати мене непрофесійною очільницею нашого ліцею? Образливо, коли твоя робота знецінюється через надумані причини”.

До речі, схожий бойкот по фінансуванню шкіл ми вже бачили: роками запити гімназії ім. Грушевського влада ігнорувала і лише коли вдалось позбутися неугодного директора дали зелене світло й гроші на ремонти в приміщеннях закладу.

Чим закінчиться справа зі звільненням Лідії Андрійчук – читайте згодом на сайті Інформатор Коломия.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram,  Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com