Зазвичай живопис залишає нам великий простір для власних роздумів. Чи звужує цей політ слово? У тандемі художниці Номеди Чюрльоніте та письменниці Анни Бурбан – ні. Різні віхи сучасного мистецтва підсилили одне одного, та не скували відчуттів. Мисткині 9 січня відкрили виставку у Музею писанкового розпису і представили проєкт «Місце, де я…»
Інформатор був, бачив і з вами ділиться.
Проєкт «Місце, де я…» – це квінтесенція проживання досвіду війни жінками-мисткинями. Розуміння та переосмислення війни етнічної литовки та українки переплітаються, доповнюють та не перечать глибині переживань.
Живопис Номеди ЧЮРЛЬОНІТЕ особливий, різнобарвний, глибокий та багатогранний. Кожен знаходить на полотнах приховані сенси, які мисткиня закодовує в масках.
Поезія та коротка проза Анни БУРБАН працює паралельно до живопису Номеди, торкаючись окремих сюжетів. Анна переконана, що якщо і варто про щось писати в момент війни – це про людей. Особливо про жінок, даючи промінь надії та руку підтримки.
Саме про це твори письменниці – про краще життя, про можливість жити, не зважаючи на зовнішні обставини, про опору та сестринство між жінками.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com