Колись футболіст, сьогодні – розвідник: історія воїна Дениса Щербанюка з Коломийщини

Захисник Денис Щербанюк обороняє кордони нашої держави більше 2,5 років. За цей час від простого розвідника він став командиром взводу та отримав звання сержанта. Під час відбиття одного зі штурмів ворога Денис отримав поранення, його нагороджено орденом “За Мужність” ІІІ ступеня. Сьогодні він продовжує захищати нашу незалежність і каже, що наш обов’язок – виграти цю війну.

Інформатор Коломия ділиться історією відважного воїна з Коломийщини, опублікованою газетою “Вільний голос”.

Денис Щербанюк народився 1996 року в старовинному прикарпатському селі Семаківці Коломийського району. Його дитинство проходило серед славетного минулого цього прикарпатського краю, овіяного героїчними легендами та історіями про народних месників, карпатських опришків, про славетну боротьбу нескорених воїнів УПА.

У дитинстві і ранній молодості Денис захоплювався футболом.

“З 13 і до 18 років грав за юнацьку збірну села «Прут». За цей період команда стала срібним призером району. Вже після 18 почав виступати за дорослу збірну, впродовж 5 років. За цей період команда стала чемпіоном та володарем кубка району” –  згадує Денис.

На строкову службу Дениса Щербанюка призвали у 20 років. Служив у 14 радіотехнічній бригаді імені Богдана Хмельницького до демобілізації.

Коли розпочалася повномасштабна війна, Денис Щербанюк на службу пішов одразу, як тільки отримав повістку – в червні 2022 року. З військкомату нашого героя направили в пункт постійної дислокації 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». У частині новобранців запитували, хто в якому батальйоні хоче служити. Денис разом із побратимами одноголосно і чітко заявили, що бажають служити в 109 окремому гірсько-штурмовому батальйоні (до слова, там на той момент служив однокласник Дениса). Після розподілу наш герой потрапив до розвідувального взводу, в якому відслужив 2 роки.

За цей час Денис був на різних посадах – спочатку простим розвідником, через деякий час йому було присвоєно звання молодшого сержанта. Наш воїн-розвідник став командиром відділення. Згодом Дениса було підвищено: він зайняв посаду головного сержанта взводу, а згодом командира взводу. Тоді ж Денис і отримав звання «сержант». За цей період наш герой-розвідник брав безпосередню участь в обороні населених пунктів Зайцеве, Яковлівка, Роздолівка, Миколаївка Донецької області.

Найбільш активно обороняв Яковлівку. Ось що розповідає Денис:

“Коли ми зайшли в село на оборону, одразу ж наступного дня в районі деяких наших позицій відбувся прорив сил противника. Вже в саме село. Рішенням командування було вибити їх контратакою. Сформували дві штурмові групи, в одній з яких і був я. Разом зі мною також були побратими з позивними «Крим» і «Морпіх». Разом з ними ми провели зачистку тієї ділянки, де ворог частково зайшов у н. п. Яковлівка. Після зачистки нам було наказано зайняти ту частину, де був ворог, і закріпитися. Ми своє завдання виконали. Але зранку ворог вирішив нас знову витіснити, зав’язався бій. Нам вдалося втримати дану позицію і зупинити дії противника, який поніс великі втрати. Також після їхнього штурму вдалося захопити одну БМП-2, яку згодом забрали в тил”, – розповідає воїн.

Ще одним критичним моментом у нашого героя було відбиття штурму на позиції «ШАРІК». Йому довелося зупиняти ворога, використовуючи гранати, ручний протитанковий гранатомет (РПГ-7) і стрілецьку зброю, щоб знову не дати ворогу зайти в село. Під час першої спроби ворога зайти на позицію «ШАРІК», Денис отримав своє перше поранення – осколок у щоку, але, не зважаючи на це, продовжив бій. З допомогою побратимів вдалося відбити перший штурм позиції.

Найбільш цікавим моментом, зі слів Дениса Щербанюка, було відбиття одного зі штурмів, коли ворог підійшов близько до нашої позиції і засів за укриттям. Стрілецькою зброєю його знищити було неможливо. Денис вирішив закидати противника гранатами. На допомогу прийшли дрони з підрозділу, які лиш почали масово використовуватися у бойових діях. З допомогою дрона Дениса корегували: куди кидати гранати, щоб не дати ворогу просунутися. Завдяки такій винахідливості ворог поніс втрати і відійшов. Позиція була збережена.

Далі були інші бойові дії, де потрібно було відбивати штурми противника. У результаті одного з них наш герой-розвідник отримав кульове поранення.

За героїчні вчинки та результативну бойову роботу під час оборони села Яковлівка Дениса Щербанюка було нагороджено державною нагородою – орденом «За Мужність» ІІІ ступеня.

Тоді ж, під час оборони Яковлівки, і виник позивний псевдонім нашого героя.

“Я вже й сам не пам’ятаю, – розповідає Денис Щербанюк, – де почув слово «Самаель», але воно мені сподобалось. Вирішив узяти його за позивний. Під Яковлівкою, під час штурму на позицію «ШАРІК», наш командир батальйону, побачивши з дрона, як я відбиваю штурм, захотів дізнатися: хто я, мій позивний. У той момент ротний однієї з гірсько-штурмових рот, до якої я був відряджений, вийшов на зв’язок по рації уточнити мій позивний. У цей момент мені саме «Самаель» спало на думку. Так з того моменту мене вже всі знають, як “Самаеля”.”

Нещодавно Дениса Щербанюка переведено для підсилення однієї з гірсько-штурмових рот на посаду командира бойової машини – командира гірсько-штурмового відділення.

На запитання, якою він бачить нашу перемогу, герой-розвідник відповів:

“Стосовно перемоги – тяжко сказати. Дуже шкода, що зараз нема настільки мотивованих людей, як на початку повномасштабного вторгнення. Але все одно перемога буде за нами, хоча доведеться велику ціну за неї заплатити. Головне, щоб цивільні люди ставилися з повагою до військових і при необхідності підтримували їх у такий нелегкий час. Наш обов’язок – виграти цю війну. Щоб наші майбутні покоління не бачили цього жахіття, яке бачимо ми”

Олег Соломаха

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram,  Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com