Незабуті: минає друга річниця з дня загибелі Героя Дмитра Фреюка
Сьогодні, 5 квітня, минає друга річниця з дня загибелі відважного воїна, бойовий шлях якого розпочався ще у 2014 році. Добровольцю було лише 32 роки, коли він героїчно загинув, прикриваючи пораненого побратима під час ворожого обстрілу.
У цей день Інформатор Коломия згадує історію Героя.
Дмитро Фреюк народився 23 травня 1991 року в селі Товмачик Коломийської громади. Юного Дмитра виховувала бабуся. У 2006 році він закінчив Товмачицьку школу, а згодом вступив до Коломийського індустріально-педагогічного технікуму, де здобув професію “столяр, будівельник, паркетник”.
У школі хлопець захоплювався вивченням історії України та любив проводити час за книгами. Завжди любив свою Батьківщину. У 2008 році вступив на строкову службу в м. Одеса, після чого працював експедитором.
З початком війни у 2014 році, добровільно став на захист кордонів України у лави 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Воїн виконував бойові завдання на Донеччині. Через деякий час повернувся додому на лікування, а потім почав працювати у державній кримінально-виконавчій службі України.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав Національної гвардії України на захист українського народу. Служив головним сержантом 1-го гірсько-патрульного взводу гірсько-патрульного батальйону 50 полку ім. полковника Семена Височана Західного ОТО Нацгвардії. Мав позивний “Гуцул”.
Про Дмитра кажуть, що він був відважним воїном, молодим батьком, люблячим чоловіком, турботливим сином та братом. Завжди був працьовитим та відповідальним. Мріяв виховувати сина, але став для нього ангелом-охоронцем, адже синочок народився через два місяці після його смерті.
“Діма був мені як тато. Багато чому мене навчив. Він був найстаршим братиком, а я – наймолодшою у сім’ї. Між нами була різниця 13 років. Він бавив мене та навчав різним хорошим речам. Хоча і був суворим на вигляд чоловіком, його душа була світлою. Був дуже добрим і чуйним до проблем інших, умів допомогти та розрадити. Був чесний, знав межі між своїм та чужим і ніколи не переходив їх. Був працьовитим чоловіком, не боявся ніякої роботи. Був справжнім господарем”, – розповідала сестра загиблого Діана.
Загинув Герой 5 квітня 2023 року, виконуючи бойове завдання неподалік населеного пункту Шипилівка, що на Луганщині. Бійця поховали на місцевому кладовищі у селі Кіданч Печеніжинської громади. На сесії міської ради йому присвоїли звання "Почесний громадянин Коломиї".
Вічна та світла пам'ять Герою... Щирі співчуття рідним та близьким...
Підтримайте нас
