Духи гір і сльози кохання: легенди визначних місць Карпат

Карпати зберігають не лише вікові камені й тишу полонин — у кожному хмарному подиху та шелесті смерек витають давні легенди. Вершини ваблять не лише красою, а й таємницями. 

Інформатор Коломия розповість найміфічні історії про визначні точки Карпат.

Говерла

Із найвищою вершиною України пов’язано чимало легенд, та одна з них є особливо сумною. У гірському поселенні жив юнак, на ім'я Прут. Після важкого робочого дня він приліг відпочити в затінку лісу й побачив уві сні дівчину надзвичайної краси. Щоразу, коли він тягнув до неї руку, вона зникала. Але коли молодик прокинувся, він знайшов на гілці кольорову стрічку, яка була доказом того, що дівчина не просто мрія чи сон.

Він вирішив знову повернутись до того ж місця. Занурившись у дрімоту, дочекався дівчини й цього разу встиг торкнутися її руки. Обійнявши її, він почув, що її звуть Говерла. Молоді закохалися одне в одного з першого погляду і вирішили більше ніколи не розлучатись. Прут залишив рідне село, а Говерла проводила з ним кожну мить.

Та їхнє щастя не тривало довго. Коли про стосунки дізнався гірський цар — батько Говерли — він спалахнув гнівом і заборонив їм бачитися. Розбиту горем, дівчину охопив відчай, і вона кинулася зі скелі. Але перш ніж тіло досягло землі, здійнявся потужний вітер, що виривав дерева з корінням, а коли все стихло — на тому місці з'явилася висока гора, вершини якої не було видно знизу.

Прут довго блукав горами в пошуках коханої. І ось одного разу почув пісню — знайомий, щемкий голос, який торкнувся його серця. Відтоді він оминав людей, а між ним і Говерлою залишалася лише річка. Люди назвали її Прутом, а гору — Говерлою, аби зберегти пам’ять про силу кохання, яке не здолали ані відстань, ані стихії.

Читайте також: Магія Карпат: Фоторепортаж з Чорногірського хребта

Озеро Несамовите

Озеро Несамовите здавна овіяне таємницями й загадками, що передаються з уст в уста мешканцями карпатських сіл. Люди вірять, що це місце сповнене особливої містичної сили та небезпечної магії. За переказами, саме тут віднайшли притулок душі тих, хто добровільно залишив цей світ. Мовиться, що варто лише кинути камінь у тиху воду — як із озера може з’явитися вершник, а з вершин гір обрушиться кам’яний град. Це покарання для тих, хто зневажає спокій місця.

Місцеві кажуть, що у нічній тиші над водою танцюють тіні грішників — душі, які не знайшли спокою. Будь-які веселощі, сміх або гучні пісні неподалік від озера можуть розгнівити духів. У гіршому випадку, вони потягнуть зухвальця на саме дно. Єдиним захистом від їхнього гніву вважають звук трембіти — тільки він здатен стримати сили потойбіччя.

Ще одна легенда оповідає про дівчину, яка колись ішла через гори й вирішила скупатися в Несамовитому. Та вода виявилася для неї останньою — вона потонула, і з того часу її дух не терпить стороннього втручання. Кажуть, хто потривожить її спокій, накличе на себе нещастя.

Та не всі повір’я про Несамовите — моторошні. Деякі мають ліричну, навіть романтичну ноту. Вважається, що якщо самотня дівчина або хлопець, які мріють про шлюб, вмиються у водах озера — то вже впродовж року знайдуть свою половинку. Але є й інша версія: хто наважиться пірнути в його глибини — ризикує втратити шанс на справжнє кохання.

Читайте також: Три гірських озера, що заворожують своєю красою

Близниці

Колись дуже давно, в одному гірському селі жили два брати-близнюки. Вони були настільки схожими один на одного, що навіть серце юної дівчини не могло розрізнити, кого з них вона кохає більше — вона любила обох. Щоб розв’язати цю складну загадку долі, дівчина поставила їм умову: стане дружиною того, хто принесе з високих гір шовкову квітку едельвейса.

Брати рушили в мандрівку, сповнені рішучості здобути серце коханої. По дорозі їм трапився сивий дідусь. Вислухавши історію, він запропонував свій засушений едельвейс, мовляв, квітка — це ж символ, не обов’язково рвати її з прірви. Та брати не погодилися — кожен хотів принести справжній, живий дарунок.

Старий повів їх до стрімкої скелі, на вершечку якої росла єдина квітка. Брати почали дертися вгору з різних боків, не бажаючи поступатися. Коли обоє одночасно дотягнулися до омріяного едельвейса, вершина гори обвалилася, і обидва хлопці загинули.

Звістку про трагедію приніс той самий дід. Дівчина вийшла на полонину й гірко заплакала. Її сльози не припинялися кілька днів — і там, де вони впали, утворилося озеро. А на згадку про братів, що не поділили ні любові, ні небезпеки, гору назвали Близницями.

Читайте також: Захоплююча краса ще літнього Свидовця: фоторепортаж з Карпат

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram,  Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com