5 маловідомих фактів та легенд про Косів

Інформатор Коломия вітає косівчан із Днем міста та ділиться маловідомими фактами про місто. 

Будинок рабина

Місцеві жителі, як і гості міста щодня проходять повз цю будівлю, але не здогадуються про її історію. Сьогодні це Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини, проте ще 100 років тому будівля була резиденцією рабина – духовного лідера місцевої єврейської громади. На першому поверсі будинку працювали крамниці, а другий слугував для самої резиденції.

Найстаріше фото будинку датується 1892 роком. На знімку, зробленому чеським фотографом Франтішеком Регора, видно деталі, які нині вже втрачені: декорований рустом фасад, кілька окремих входів, заїзд для фірманок, кам’яна бруківка на площі

Цікаво, що саме у цьому будинку відкрили першу книгарню Косова. Її заснував Абрагам Крайзель — місцевий єврейський підприємець. У невеличкій крамниці продавали книги українською, польською, німецькою та івритом. Кожен примірник мав штамп книгарні відповідною мовою, а рекламу друкували одразу трьома — для всіх косівських громад.

Синагога

Однією з перших була дерев’яна синагога-клойз, збудована наприкінці XVIII століття — саме тоді освятили і єврейське кладовище. До Косова з’їжджалися хасиди з навколишніх сіл на молитви й святкування.

Найвідомішим серед культових об’єктів був величний клойз династії Хаґерів, який стояв біля дороги на Коломию. Споруду на 200 місць звів коштом підприємця Натана Бандера з Заболотова. А центральна синагога міста — мурована, двоповерхова, з різьбленими оздобами — розташовувалась приблизно там, де нині будинок №126 по вул. Незалежності. На жаль, її спалили нацисти в жовтні 1941 року під час першої масової акції проти євреїв. Залишилися лише обвуглені стіни.

 Скеля з піску

Ви думали, що ця скеля — кам’яна? А от і ні! У самому центрі Косова височіє рідкісна скеля, створена з пресованого піску — під дією величезного тиску пісок перетворився на моноліт. Вона не кришиться, не осипається й не боїться вітру чи дощу. Уся Європа має лише дві такі природні "аномалії", і одна з них — тут, у Косові.

Колись на цій території будувати було суворо заборонено — і за Польщі, і в радянський час. Адже пісковик — це геологічно небезпечна зона. Але після проголошення незалежності міська влада почала виділяти ділянки під забудову. Тепер мешканці скаржаться на тріщини в стінах і просідання ґрунту.

Особливої уваги заслуговує скеля, на якій нині стоїть скандально відомий ресторан. Так, воно збудоване для косівчан, але ж на рідкісному пісковику, якого мало не вціліло навіть у природі.

Заборонене кохання на Гуці

Колись у Косові жив кантор синагоги, і мав він доньку Малку — красуню з глибокими блакитними очима. На ярмарку її побачив Юра, син багатого ґазди з Ясенова. Вони покохали одне одного, та їх розділяли віра, звичаї й страх перед осудом.

Таємно зустрічалися на кручі над водоспадом Гук. Одного дня, у розпачі від безнадійного кохання, Малка кинулася зі скелі в ревучу прірву. І сталося диво — ріка розступилася, утворивши глибоке плесо. Дівчина вижила, а Юра стрибнув за нею й урятував. Разом втекли в гори, оселилися на угорському боці й започаткували рід Малковичів.

За легендою, з того часу косівські парубки стрибали з тієї скелі в плесо, доводячи свою відвагу перед дівчатами. Кажуть, нині про це забули. Максимум, що місцева молодь робить – бездумно стрибає зі скали для задоволення. Але вода Гуку досі зберігає пам’ять про любов, що змогла здолати все.

Джерело Кринчиста

Місце, яке часто зустрічає людей з пустими руками, а проводжає з повними. Кажуть, у глибокому лісі жила чарівна лісниця — дочка суворого лісовика. Одного разу вона побачила парубка й, зачарувавши його співом, хотіла заманити, як це роблять мавки. Та, глянувши в його добрі очі, відчула щось незнайоме — тепло.

Юнак відповів: "Ти красива, але не маєш того, що робить людину людиною — серця." Від цих слів лісниця гірко заплакала, і, просячи Матінку Землю сховати її, зникла під землею. На тому місці з’явилося джерело — Кринчиста, названа на честь лісниці, яку хлопець порівняв із ніжною лілією — крином.

Кажуть, ця вода допомагає тим, хто шукає щирої любові. Проте кожен, хто хоче відновитись як морально, так і фізично, приходить до джерела, щоб випити цієї чистої, як сльоза водички.

Косів має безліч історій, які варто не просто прочитати, а побачити на власні очі. Наступного разу, коли будете в місті — не поспішайте. Зазирніть за ріг, послухайте, що розповідає вода чи стара стіна. За кожною легендою, кожною давньою спорудою чи скелею стоїть історія, яку не почуєш від екскурсійного гіда. І саме в них — справжній дух цього місця. Бо найцікавіше у Косові — поза головними маршрутами.

Матеріал підготувала Віолетта Павлюк

Читайте нас у Facebook

Завжди оперативні новини Коломиї. Підпишись 👇

ПІДПИСАТИСЯ