Алею віри і надії відкрили в Івано-Франківську. Фото
Сьогодні, у 4-ті роковини повномасштабного вторгнення, в Івано-Франківську відбулося відкриття Алеї віри і надії на честь безвісти зниклих і полонених військових.
Пише Інформатор Коломия з посиланням на Інформатор Івано-Франківськ.
На відкриття Алеї прийшли десятки людей. Стенди із портретами полонених і зниклих безвісти захисників та захисниць громади розмістили на площі Соборності, перед будівлею ОДА.
Про чоловіка Галини Вольвіної, Ярослава, уже майже рік нічого невідомо. Він служив у батальйоні "Скала" 425 бригади.
"2 березня 2024 року ми востаннє спілкувалися, а 10 березня надійшло сповіщення, що він зник. Це сталося на Покровському напрямку", — розповідає пані Галина.
Надія Грибовецька чекає на свого чоловіка з 15 листопада 2022 року. Він зник безвісти під Бахмутом, і звісток про нього досі немає. Поряд із жінкою — син і донька, які вже понад три роки живуть у надії на його повернення.
"Ми живемо з надією, з вірою, що зможемо обійняти нашого Тарасика, що він повернеться живим", — не стримує сліз пані Надія. Вона додає: "Дуже цінно, що відкриття Алеї відбувається саме сьогодні, у річницю повномасштабного вторгнення. Мій чоловік добровільно пішов захищати рідну землю. Ми це пам’ятаємо, цінуємо, і це доводить, що його вчинок був гідним, що діти мають ким гордитися".
На стендах також встановили два прапори, зшиті родинами полонених та зниклих безвісти захисників: блакитно-чорний та біло-чорний.
Блакитно-чорний прапор – це поєднання блакиті з державного прапора і чорного кольору смутку, це символ про тих, зник за особливих обставин, хто знаходиться «між небом і землею», у стані – у якому опинились зниклі безвісти, а їх родини – у пошуку, чеканні і сподіванні.
Біло-чорний – це прапор надії на майбутнє, символ боротьби за повернення українських військовополонених і зниклих безвісти. Чорна смуга символізує біль і полон, а біла – життя, віру і надію на повернення.
Також на церемонії відкриття Алеї рідні зниклих безвісти захисників і захисниць розгорнули полотнище з портретами тих, на кого чекають.
