Алею віри та надії відкрили у Гвіздецькій громаді
У Гвіздці відбулося відкриття Алеї віри та надії на честь полонених і зниклих воїнів з громади. Вона стане місцем пам’яті, сили й віри, яке щодня нагадуватиме про тих, кого чекають і про тих, хто не втрачає надії.
Пише Інформатор Коломия з посиланням на Гвіздецьку територіальну громаду.
Алею віри та надії з портретами захисників, які вважаються зниклими безвісти або перебувають у ворожому полоні, відкрили у Гвіздецькій громаді 14 квітня 2026 року, на третій день Великодніх свят. Розмістили її у центрі селища, неподалік меморіального комплексу загиблим воїнам. Відкриття алеї стало символом пам’яті про тих, чия доля досі залишається невідомою, але чиє ім’я назавжди вписане в історію нашої боротьби.
Як розповідають, ця подія об’єднала сотні сердець у спільному болю та щирій молитві. Благословив алею та молитовно звернувся до присутніх о. Іван, настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
"Ми маємо не лише вірити й пам’ятати, а й невпинно молитися. Молитва — це та невидима сила, що тримає наших воїнів і дає наснагу тим, хто чекає тут. Вона здатна творити дива там, де безсилі люди", - наголосив священнослужитель.
Одним із найважчих та найпроникливіших моментів став виступ Оксани Воробчук - матері одного із зниклих безвісти захисників Тараса Воробчука. Її слова стали голосом усіх матерів, чиє життя розділилося на «до» та «після».
Пані Оксана поділилася своїм важким шляхом, який триває з 2023 року - це шлях смиренного очікування, щоденна боротьба за правду про сина. Вона розповіла, що за цей час їй довелося бути і адвокатом, і слідчим, і прокурором, самотужки вивчаючи кожну деталь і оббиваючи пороги кабінетів, адже материнське серце не може залишатися осторонь, коли дитина в біді.
Біль громади знайшов своє відображення і в творчості. Музична композиція у виконанні учнів Гвіздецького ліцею зворушила кожного присутнього до сліз. А пісня місцевої поетеси Наталії Винничук, присвячена пам’яті земляка Андрія Дяківа — «А батькова хата чекає солдата…» — стала гімном надії для всіх родин, які щодня вдивляються в дорогу, чекаючи рідного обличчя.
"Ця алея — це наша спільна обітниця: не забути, не зламатися, не припиняти пошуків. Це місце пам’яті, сили й віри, яке щодня нагадуватиме про тих, кого ми чекаємо, і про тих, хто не втрачає надії", - йдеться у дописі.
У громаді вірять, що Алея Віри і Надії стане простором тихої молитви, підтримки та єдності для кожного, хто приходить сюди з болем і вірою в серці.
Читайте нас у Facebook
