Так повелося, що великодні кошики прикарпатців та покутян - то і символ подяки Господу, і привід похизуватися. Повні-повнісількі, розкішно зібрані та прикрашені чим тільки душа забажає. Більшість продуктів освячують традиційно, інші ж з'явилися не так давно. Так багато думок і поглядів щодо того, які ж страви варто освячувати, а які - зась... Аби не фантазувати, давайте розпитаємо думки священника.
Днями Інформатор натрапив на кілька публікацій з детальним переліком продуктів, які варто і які не рекомендовано освячувати на Великдень.
Зокрема головний наголос був на забороні класти до кошика вино та речі домашнього вжитку. А сіль та цвіклі в чому нести, якщо сільничку не можна? - питали читачі.
Читайте до теми: Розклад Богослужінь у храмах Коломиї на Страсний тиждень
Своїми думками з цього приводу поділився о. Андрій Танасійчук, настоятель церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії УГКЦ, найдавнішого збереженого храму Коломиї.
Традиція освячення продуктів у кошику є дуже давньою. Історики зазвичай погоджуються з тим, що християнський Великдень насамперед виріс із юдейської Пасхи (Pesach), хоча зустрічаються також спроби прив'язати Великдень до язичницького свята рівнодення.
Водночас у деяких регіонах народних весняних звичаїв могли накластися на християнське святкування. Так, в Encyclopedia of Ukraine описано, що в Україні Великдень поєднав християнські та давніші, дохристиянські елементи, зокрема й освячення великодньої їжі: паски, писанок і крашанок, а також масла, сала, сиру, ковбаси, копченого м’яса, хрону, солі та інших продуктів.
За даними Локальної історії найдавніший опис складу великоднього кошика зробив у 1786 році Опанас Шафонський.
На Гуцульщині, перед тим як сісти до столу, родина могла обійти хату, зайти до стайні, привітати худобу зі святом і дати їй частину свяченого. В східних регіонах освячене розкладав і роздавав членам родини найстарший у домі.
Про найдавніші описи великодніх традицій українців читайте завтра на сайті Інформатор Коломия.