Боротьба за кожен клаптик землі: рецензія на фільм "2000 метрів до Андріївки"
Днями в прокат вийшов український фільм "2000 метрів до Андріївки" від оскароносного режисера Мстислава Чернова. Стрічка не лише показує всі жахіття війни, але як навіть у найтемніші часи люди знаходять у собі сили боротися за найцінніше: рідний дім, сімʼю, право на життя...
Інформатор Коломия переглянув фільм і ділиться враженнями.
Кінострічка розпочинається висловом Ернеста Хемінгуея: "Зрештою лише назви місць зберігали гідність". Ця фраза стає лейтмотивом фільму, адже на тлі зруйнованих міст і зниклих сіл саме назви лишаються символами пам’яті.
Глядач одразу відчуває, що попереду не просто воєнна хроніка, а болюча розповідь про те, як війна стирає обличчя українських міст із карти, але не здатна стерти їх зі свідомості та сердець людей.
Події фільму розгортаються під час українського контрнаступу у 2023 році в лісосмузі за 2000 метрів до села Андріївка, що неподалік Бахмуту. Саме там точились запеклі бої за кожен квадратний метр української землі. Мстислав Чернов та Олександр Бабенко прагнули потрапити на "нуль", щоб зафіксувати "ціну" війни, їх Героїв та безжальну реальність, що більше нагадує якусь відеогру в "стрілялки", тільки в справжньому житті.
Частина кінострічки побудована на відео з бодікамер бійців 3-ої окремої штурмової бригади, які відвойовують лісосмугу до стратегічного села Андріївка. Під час одного з боїв, камера зафіксувала загибель українського воїна Вадима Бєлова на псевдо "Гагарін". Він замінив пораненого побратима й повів свій взвод у бій за останні 300 метрів до Андріївки й загинув. В останні хвилини його життя, воїна за руку тримав інший військовослужбовець, який загине через 5 місяців після цього.
У фільмі багато історій тих, хто вже ніколи не зможе переглянути цю кінострічку: "Фрік", "Морті", "Гагарін", "Шева"... Їхні голоси звучать із глибини окопів, а погляди назавжди застигли вздовж тих самих 2000 метрах до Андріївки.
Час від часу на екрані зʼявляються цифри: "1000 метрів до Андріївки", "600...", "300...". І що ближче до села, то все менше життя. Камера фіксує кожен крок, кожне дихання, нагадуючи, що війна відраховує не кілометри, а людські життя. Кожен метр - це боротьба, страх і жертва, яку в жодному разі не можна забути.
Між боями Мстислав з Олександром багато розмовляють з бійцями. Про життя, сімʼю, закінчення війни... Під кінець фільму оператор питає в одного військовослужбовців: "А що якщо війна триватиме до кінця нашого життя?". А далі тиша... Пронизлива і нестерпна...
У фільмі багато ліричних відступів - кадри зруйнованих українських міст, сотні могил на кладовищах із закадровим голосом іноземних журналістів про "провал" українського контрнаступу. Завершується кінострічка важким для всіх нас надписом "Андріївку і більшість території, відбитої в 2023 році, потім знову окупували".
Фільм залишає після себе відчуття глибокого болю та осмислення. Адже не лише документує жахи війни, а й показує, що за кожним загиблим стоїть історія людини, її мрії, спогади... "2000 метрів до Андріївки" змушує глядача замислитися про ціну свободи та людяність, яку Україна платить щодня. Це нагадування, що війна не має переможців у звичному розумінні: є лише втрати, героїзм і пам’ять, яку ми повинні зберегти.
Переглянути фільм "2000 метрів до Андріївки" можна у кінотеатрі “Стрічка” по вул. В.Нагірного, 18. Придбати чи забронювати квитки можна ТУТ.
Читайте нас у Facebook
