Це клятий день в календарі: новини 24 лютого 2022 року з архівів Інформатора

Це почалося на світанку. О 3:39 24 лютого 2022 року більшість українців мирно спали, не підозрюючи, що вже за мить росіяни почнуть масовану ракетну атаку по 16-ти областях нашої країни. Загалом ворог випустив 67 ракет.

Зокрема 2 ракети "Калібр" влучили в аеродром під Коломиєю. Таким був початок повномасштабного військового вторгнення. 

Двох людей з пораненнями госпіталізували у Коломийську центральну районну лікарню з контузією і пораненнями середньої тяжкості. Це були цивільні жінки, працівниці харчоблоку.

Кілька військових отримали незначні травми й обійшлися без госпіталізації. Так виглядало місце влучання. Уламки ракет, якими атакували росіяни Коломию зараз зберігаються у Музею історії міста. 

На 24 лютого була запланована сесія Коломийської міської ради, де мали вирішувати долю ліцею №6, а також питання реконструкції міських кортів (1 млн грн) та ін. І сесія таки відбулася, щоправда головною темою обговорень стало не те, що планувалося.

Школи та садки Коломийської громади призупинили навчання. На Прикарпатті призначили виплати за вступ у батальйон тероборони Івано-Франківська.  В Івано-Франківській області встановлені блок-пости – на в’їздах/виїздах населених пунктів.

Відтак комендантська година запроваджена в 12 областях України. З 25 лютого у Коломиї комендантську годину буде введено з 22:00 до 8:00.

Того ж дня у Коломиї оголосили збір коштів на квадроцикли для Десятої гірсько-штурмової бригади.

Загалом того дня черги були до військкомату, АЗС, банкоматів, у супермаркетах. 

Щоб підтримати коломиян, журналісти Інформатора сформували план дій в умовах воєнного стану.

А для тих, хто, втікаючи від війни, прибули до Коломиї, Інформатор Коломия видав брошури з корисною інформацією та роздавав на вокзалі, в ЦНАПі, центрі міста та біля автостанції. Кілька таких листків маємо досі:

Ввечері першого дня повномасштабної війни за наказом Коломийської військової адміністрації в місті розгорнули центр реєстрації ВПО. Хто слідкував за подіями в країні й Коломиї зокрема, той пригадає, що у перші дні війни Коломийський ЦНАП не працював. Реєстрацію і координацію ВПО взяли на себе активісти. Тисячі вимушених переселенців змушені були днями й ночами шукати житла, медикаментів, одягу. Деяким паралельно доводилось відновлювати документи, а тому шукали допомоги, де тільки могли.

За два дні - 26 лютого 2022 року - долар сягнув 29 грн, євро - 32 грн.

Активісти координаційного центру, що локалізувався у ліцею №4 в Коломиї, працювали 24\7. Багато хто не витримував – вигорання, психологічна й фізична перевтома. У приміщені залізничного вокзалу (колишній ресторан “Старий вокзал”) відкрито пункт збору речей для облаштування прихистку вимушеним переселенцям.

Про інші події Коломиї в перший рік війни читайте в Хроніках

Офіційні підсумки 24.02.2022р. від Міноборони

Після 17 годин протистояння у перший день повномасштабної війни тодішній міністр оборони Олексій Резніков підбив короткі підсумки дня і розповів:

«До спротиву поступово долучається весь народ. Тисячі громадян вже стали до лав Сил територіальної оборони. Важкі бої тривають на Луганщині, на Сумщині, на північ від столиці. Непроста ситуація на півдні країни. Проте ворог не очікував такого спротиву. Його зупинили під Харковом. Змусили замовкнути і відкинули на багатьох ділянках на сході. Російські окупанти вже здаються у полон. Кремль готує нову хвилю атак, в тому числі – повітряний десант. Але наша армія готова його зустріти.

Ми активно застосовуємо зразки сучасної зброї, яку отримали від партнерів. Її буде ще більше. Світ починає вводити санкції. У Росії почалися антивоєнні виступи. Вже завтра росіяни дізнаються ціну путінського безумства. Ми на своїй землі і не відступимо. І обов’язково переможемо!»

Так завершився інформаційний день, проте насправді багато новин тієї доби неслися нескінченним потоком, не залишаючи нам часу для сну чи тиші. 

Трохи від нас

Ми були налякані, спантеличені, злі, проте згуртовані й відчайдушні.

За три місяці, особливо після відвоювання Київщини, азарт почав витіснятися, тил - заспокоюватися, черги до військкоматів зникли, поступово меншала підтримка ЗСУ від громадян. Це наше, суб'єктивне спостереження, не підтверджене жодною статистикою.

Та ми хотіли нагадати, як 4 роки тому стали єдиним кулаком, кулаком який серед хаосу давав відсіч, поки Європа й Америка радилася, що з усім цим робити.

Як ми були народом, який вражав до мурах. Ми і нині такі, але далеко не кожен. Ера пристосуванства здрібнила багатьох і тепер ми більш роздроблені, та все ще дивимось в одному напрямку - вигнати ворога з України, відновити мир, вистояти й побачити розв'язку... 

Невимовно вдячні нашим захисникам, вони - наше світло в цьому тунелі. Дякуємо рятувальникам, прикордонникам, медикам, волонтерам, активістам та справжнім патріотам. Спасибі вам, наші читачі, що ці 4 роки ви з нами. Отак не без болю довелось нам вчетверте перезимувати, в очікуванні миру.

Якщо на чистоту, то для нас як місцевих журналістів, які 4 роки живуть у цьому постійному потоці неприємних новин, дуже важливою стала медитація із перенесенням в той день, коли очікувано чи раптово настане кінець війни (чи хоча б цього етапу протистояння). Ми уявляємо, як ледь стримуючи сльози, будемо наживо розповідати вам про це, неодмінно згадуючи все і всіх, хто спливе на той момент у пам'яті. Будемо зустрічати потяги з нашими захисниками, фільмуватимемо цей історичний день, молитимемось за тих, хто вже не з нами...

І будемо переповнені надії, що більше ніколи війна не трапиться з Україною.