Цікава та маловідома історія вулиці Івана Майданського у Коломиї
На перший погляд непоказна, але досить жвава та розбудована вулиця Івана Майданського має досить цікаву історію, із несподіваними фактами, які роблять її унікальною. Тут знаходився енергопоїзд, потім працювала велика промисловість, відома багатьом "Електрооснастка", де згодом розмістилися різні приватні структури. Попри сусідство із старим цвинтарем "Монастирок" вул. Майданського можна назвати новою. За ці кілька десятиліть її назва неодноразово змінювалася, як, власне, і сама вулиця.
Чим цікава та унікальна вулиця Майданського у Коломиї - розповість Інформатор, опираючись на дослідження краєзнавця Степана Андріїшина.
Вул. Майданського Івана з'єднує вул. Довбуша та вул. Карпатську, і є першою бічною від неї. Має довжину приблизно 520 м. Пролягає поруч зі старим українським цвинтарем Монастирок.
Як виникла та розбудовувалась вулиця
Як розповідає дослідник, вулиця започаткована у післявоєнний період. 3 повідомлень довгожителя п. Тараса Шаваринського спершу там була пішохідна доріжка, якою зрідка могли проїхати возом. Лише десь в 1951-1952 рр. туди спровадили чехословацький енергопоїзд, який розмістили на західній стороні майбутньої вулиці. Це був досить вартісний і потрібний обʼєкт, бо він забезпечував частину міста електрострумом.
Користаючи з того, що поруч проходила залізнична вітка, що йшла на Ковалівку, де добували місцеве вугілля, вмонтувавши відповідну стрілку, залізничні вагони з вугіллям повертали до енергопоїзда, який працював на вугіллі, а також з р. Прут через водокачку подавали трубами воду для охолодження двигунів на енергопоїзді. Ще й досі збереглася труба в березі сусіднього каналу, якою зливали гарячу воду і там часто в тій теплій воді купалася місцева малеча.
Енергопоїзд працював десь років пʼять чи десять, аж поки місто отримало достатньо електроструму. Тоді ж була й спроектована нова вулиця і її первісною була назва вул. Електрична.
Невдовзі, десь наприкінці 1950-х - початку 1960-х, на вул. Електричній почали зʼявлятися перші приватні забудівники. Тоді ж у першій половині 1960-х Коломийське автопідприємство побудувало для своїх працівників два чи три будинки.
Згодом на місці колишнього енергопоїзда почали розбудовуватися нові державні структури. Спочатку це був цех високовольтної апаратури, який започаткував Електрооснастку. Це нове підприємство розросталося, його продукція мала широкий збут як в Україні, так і за кордоном.
А після розпаду срср через відсутність ринку збуту для своєї продукції підприємство перестало працювати. Тепер там розмістилися різні приватні структури, які вчасно викупили державні приміщення, запровадили там свою власну справу. Поруч з численними рекламними оголошеннями можна зустріти назви різних приватних структур та чимало складських приміщень.
В кінці вулиці працює автозаправна станція, а навпроти під №19 розміщений будинок церкви християн віри євангельської під назвою "Вифлеєм. Божа церква України". Цей храм Божий був побудований за спонсорську допомогу української діаспори з Канади у 1993 році.
Перейменування вулиці
Як вже зазначалось, перша назва - вул. Електрична.
На відзначення 20-х роковин у перемозі радянських військ у II Світовій війні вул. Електричній надали назву - вул. Горєлова Володимира м. (1909 - 1945), російського полковника, який командував Першою гвардійською танковою бригадою, яка в березні 1944 р. звільняла Коломию.
А вже на відзначення знаменної дати - 50-х роковин УПА Коломийська міська рада своїм рішенням на початку жовтня 1992 року замість колишньої назви вул. Горєлова дала вулиці нову назву - вул. Майданського Івана, незламного українського патріота, вояка УПА, якого після жорстоких тортур стратили енкаведисти на центральній площі Коломиї.
Про чоловіка, чиїм іменем названа вулиця
Майданський Іван (2.04.1914 - 20.01.1945) народився в Печеніжині, закінчив Коломийську гімназію, навчався у Станіславській духовній семінарії, але через несподіваний прихід 1939 року перших більшовиків не закінчив її. Брав участь в обороні Карпатської України, був членом ОУН, а з приходом у 1944 р. других більшовиків вступив до УПА. У грудні 1944 р., навідавшись до своїх батьків, був несподівано арештований і1 згодом переніс нелюдські катування у станіславській тюрмі.
За свідченням очевидців: "Зима 1945-го. Майданського привели на площу в центрі міста. Весь обсотаний колючим дротом, вибите одне око, поламані руки, на грудях таблиця - "Так буде зі всіма бандерівцями". Дико звучить маршова музика. Підвели до шибениці. Іван, з гідно піднятою головою, голосно промовив: "Слава Україні!" - і зашморг, в якому він провисів чотири довгі доби під охороною енкаведистів".
Ми працюємо завдяки підтримці читачів
