"Дім, де говорять уламки": в Івано-Франківську презентували виставу про війни, людей та силу говорити
Вчора, 15 жовтня, в Івано-Франківському національному академічному драматичному театрі імені І. Франка відбулася пресконференція, присвячена прем’єрі нової постановки - інтроспективної драми "Дім, де говорять уламки".
Розповідає Інформатор Коломия, посилаючись на Інформатор Івано-Франківськ.
Під час заходу виступали генеральний директор-художній керівник театру Ростислав Держипільський, режисер-постановник Назарій Панів, а також актори Ігор Захарчук, Ірина Онищук та Євгеній Холодняк.
Сама вистава поєднує елементи роману Еріха-Марії Ремарка "Повернення" та сучасної п’єси Олени Шкребтієнко "ПТСР відкладається". За словами режисера, така комбінація стала природною, адже обидва тексти - про людину, її біль і здатність говорити про нього.
"Я сприймаю творчість Ремарка як пересторогу. Він воював під час Першої світової війни і ділиться тим досвідом, щоб світ його не повторював. Знаючи історію, ми бачимо, що, на жаль, Ремарка не почули, – розповідає Назарій Панів. – Ті уривки, які ми взяли, органічно вплелись в нашу історію, оскільки він пише про людей. Ми адаптували текст Ремарка під сьогодення, і все досить органічно склалося, як пазл".
В основі драми - історії людей, які повертаються з війни або живуть поруч із тими, хто пройшов фронт. Це вистава про страх, мовчання і силу діалогу.
"Ми граємо живих людей, їх внутрішні переживання, – розповідає Ірина Онищук, яка у п’єсі грає психологиню, чий коханий на фронті. – Моя героїня – психолог, але вона також має право на допомогу. Вона зривається, кричить… А потім розуміє, що це неправильно. Але все, як у житті. І ми про це говоримо, що це не варто приховувати".
Заслужений артист України Ігор Захарчук, який виконує роль військового, додав, що тепер його мрія про «геройську роль» набула іншого сенсу:
"Зараз я розумію, що у мене тільки одне бажання, щоб наша історія писала якомога менше таких сценаріїв", – підсумовує він.
Як зазначав Ростислав Держипільський, люди мистецтва та театру не мають права закривати очі та ігнорувати події, які відбуваються навколо. Наразі у суспільстві багато військовослужбовців, для яких тема ПТСР та спілкування з тими, хто пережив травматичний досвід є досить болючою та важкою. Власне, й тому потрібно про це більше говорити.
"Ми не ставимо крапку, ми ставимо три крапки, - підсумовує режисер. - Крапка буде поставлена після нашої перемоги, після того, коли ми зробимо дуже багато роботи, в першу чергу, над собою, з відновлення хлопців і дівчат, захисників України, які повернуться після війни. І тоді, я сподіваюся, буде крапка, коли ця вистава буде неактуальна".
Читайте нас у Facebook
