Голосківська гімназія: від минулого до сьогодення
За роки свого існування школа в селі Голосків пережила чимало змін, але завжди залишалася осередком знань, традицій та спогадів. Її історія — це історія людей, праці вчителів та поколінь учнів, які разом творили її роками.
Інформатор Коломия побував у Голоскові, що поблизу Отинії, відвідав місцеву школу та дитсадок і ділиться частинкою їх історії. Раніше ми публікували фоторепортаж та плануємо ще кілька матеріалів про цей мальовничий куточок.
Коли ми говоримо про історію школи, то це не лише про навчання, а й про цілі покоління учнів та вчителів, для яких вона стала важливою та невід'ємною частиною життя. "Світла дорога у житті кожної людини починається від шкільного порога" - саме такі слова можна прочитати в коридорі Голосківської гімназії. Вони розміщені на одному із стендів, де зібрано чимало цікавих фактів про село та навчальний заклад, історії яких нерозривно пов'язані між собою.
Ідея створення такої експозиції належить багаторічній директорці школи, вчительці історії Ользі Василівні Боднар. Разом з учнями, вчителями і небайдужими мешканцями вдалося зібрати десятки фактів, старих світлин, документів і спогадів про село Голосків. Для журналістів Інформатора Ольга Василівна провела екскурсію школою та розповіла про неї, Запрошуємо і вас зазирнути у її минуле та сьогодення.
У 2026 році виповнюється 168 років від дня заснування першої школи у селі Голосків. Перша згадка про школу датується серединою XIX століття. Після скасування кріпосницького права, у 1858 році, окремі діти села навчалися у хаті дяка. В тому ж році в Голоскові при церкві святого Миколая, як сказано в архівних матеріалах, була парахіальна школа. А в 1864 році в цій школі вчитель Злепків Іван вже навчав 45 дітей. Діти в той час ходили в школу босі, а хлопчикам шили перші штани з домотканого полотна аж тоді, коли вони ішли у перший клас. У 1874 році інспектор шкіл Надвірнянського повіту Емільян Абрисовський відкрив на Хащі поряд з церквою св. Миколая (не збереглася, згоріла в 1944 році) новозбудовану руську (українську) школу. Незважаючи на засилля іноземців після скасування кріпосного права, селяни тягнулись до освіти. Тут церква відіграла велику роль у просвітницькій діяльності. У часи Австро-Угорщини діти вчилися на рідній мові, термін навчання - 6 років.
18 серпня 1901 року польські колоністи відкрили в центрі села (на місці сучасної школи) польську одноклясову школу імені Францішека Карпінського - польського поета, драматурга, який народився у Голоскові. У цій школі навчалося 25-30 учнів. Після Першої світової війни, під час окупації Галичини Польщею, у селі були дві двокласові публичні вселюдні школи - українська і польська з терміном навчання 5 років. В українській школі навчалося в середньому 70-80 дітей.
У 1944-1945 навчальному році, при радянському режимі, в селі відновлено українську початкову
школу, яку згодом перетворено у семирічну. У 1945 році поляки виїхали, а приміщення польської
школи претворилося на конюшню. За десятиріччя в закладі змінилося чимало вчителів та директорів, які дбали й розвивали місцеву освіту. Школа в цей час була на околиці села,і щоб створити сприятливіші умови для навчально-виховного процесу, постало питання перевести початкову школу у центр.
Так, на місці старої польської школи в 1956 році директор школи Гук Петро Іванович починає будівництво деревʼяного корпусу господарським способом (4 класні кімнати і учительська). Але умови для навчання не покращилися, не вистачає приміщень і знову розпочинається будівництво двоповерхового корпусу школи у 1960 році, а згодом і спортзалу з 4 класними кімнатами. Це була одна із перших восьмирічних шкіл району, де створено кращі умови для роботи.
Школа в Голоскові одна з перших перейшла працювати за кабінетною системою. Учителем історії Боднаром Іваном Григоровичем створено перший в області шкільний історичний музей. Він провів значну роботу по вивчень рідного краю, керував і художньою самодіяльністю школи, під його керівництвом не один раз проводились концерти. В 1964-1965 навчальному році створено учнівський ансамбль пісні і танцю (друга школа після Мишинської), а також ансамбль бандуристів, художнім керівником якого був Михайло Васильович. Учасники ансамблю неодноразово займали призові місця. 1964-1965 навчального року у школі діяв один з найкращих у районі ансамбль пісні і танцю, яким керував М.В.Пасічинський.
16 вересня 2008 року директором школи в селі Голосків призначено вчителя історії Боднар Ольгу Василівну, яка продовжує добрі традиції своїх попередників. З того часу навчальний заклад неодноразово оновлювався, осучаснювався, ставав комфортнішим для учнів і вчителів. Також школа і змінювала свою назву, тепер це - Голосківська гімназія Отинійської селищної ради. Зараз тут навчається 129 учнів, частина - на сімейній формі навчання. В школі працюють не лише над покращенням умов навчання, а й над всебічним розвитком учнів, формуванням цінностей та збереженням традицій. Учителі Голосківської гімназії виховують не просто учнів - вони формують гідних громадян майбутньої України.
Окремої уваги заслуговує шкільний історико-краєзнавчий музей, який став зразковим. Тут зібрані чимало старовинних речей, предметів побуту, документів та світлин, які розповідають про минуле села і його мешканців.
Один із корпусів школи був переобладнаний під дошкільний заклад. Урочисте відкриття дитячого садочка "Дзвіночок" відбулося 11 листопада 2008 року, він розмістився на першому поверсі старого корпусу Голосківської школи. Завідуючою дошкільного закладу стала Світлана Михайлівна Семчук, яка попри зменшення кількості вихованців, і нині продовжує з любов’ю та турботою піклуватися про дитячий садок.
Ми працюємо завдяки підтримці читачів
