Готуватися до найгіршого, щоб вижити: як "Госпітальєри" навчають людей рятувати життя
Українці звикли повторювати фрази на кшталт "Вірю в ЗСУ". Втім, віра без особистих дій кожного — лише черговий спосіб самозаспокоєння. На четвертому році повномасштабного вторгнення поняття "безпечного місця" в Україні стало дуже умовним. Відтак, цивільним, як ніколи, потрібно бути готовими захистити себе та близьких.
Інформатор Коломия відправився до столиці та відвідав один із вишколів "Госпітальєрів"
Після 24 лютого 2022 року попит на вишколи з "такмеду" став безпрецедентним, перетворивши вміння накладати турнікет на "другу грамотність" для кожного українця. Якщо є попит, то є й пропозиція.
Сьогодні достатньо відкрити Google, щоб потонути в морі платних оголошень. Комерційні центри та приватні інструктори навипередки пропонують свої послуги: чи то базове поводження зі зброєю, чи ледь не снайперська стрільба за вихідні. Ринок рясніє пропозиціями зробити з вас універсального бійця за ваші ж гроші, часто обіцяючи навички, на опанування яких професіонали витрачають роки.
Серед цього інформаційного шуму важливо вміти відділяти "зерно від полови". Безумовним знаком якості та еталоном підготовки до нацспротиву завжди залишатимуться навчання від діючих військовослужбовців чи ветеранів. Чи не найпопулярнішими є вишколи від "Азову", кемпи від 3-ої штурмової та медичні тренінги від "Госпітальєрів". Власне, про останніх ми сьогодні й говоритимемо. Аби на власні очі побачити, як гартуються "янголи в камуфляжі", ми відвідали один із їхніх вишколів у столиці.
Перше, що впадає у вічі під час навчань — це люди. Поруч на карематах відпрацьовують алгоритм MARCH і айтівці, і дизайнери та навіть студенти. Усіх обʼєднує тверезе розуміння реальності.
Нагадуємо, "Госпітальєри" — це добровольчий медичний батальйон, який рятує життя на передовій ще з 2014 року. За час існування парамедики-інструктори провели понад 300 вишколів з тактичної медицини та курсів для цивільних з домедичної допомоги. Тренінги проводять і за кордоном для української діаспори. Проте саме український бойовий досвід сьогодні є унікальним підручником, якого не знайти в жодному університеті світу.
"У нас була одна медикиня з Ізраїлю. Я побоювався, що з нею буде складно, адже вона лікар, а Ізраїль — воююча країна. Вона й сама спершу зізнавалася: не думала, що її тут можуть чогось навчити. Але згодом зрозуміла, що насправді нічого не знала", — згадує "госпітальєр" Дмитро Сачков (позивне "Док").
Під час навчань учасників вчать виконувати "базову підтримку життя", зокрема серцево-легеневу реанімацію чи вивільнення дихальних шляхів. І хоча всі сподіваються, що застосовувати ці знання на практиці не доведеться, нехтувати ними не можна.
"Краще готуватись до найгіршого, щоб потім не **** (ред. — вдарити лицем у багно). Давайте чесно. Ми готувались до блекаутів, то люди вже були готові та звикли. Так само щодо війська й медицини. Якщо ми будемо всі, це звісно утопія, але знати "базову підтримку життя" чи "такмед" кількість втрат людей буде значно меншою. Ці знання ніколи не будуть зайвими", — наголошує Дмитро.
Навички тактичної медицини часто порівнюють зі страховкою, яку краще мати й не скористатися, ніж потребувати й не мати. У реаліях війни, яка триває четвертий рік, ілюзія про "глибокий тил" остаточно розсіялася. Вишкіл завершився, і люди розійшлись: хтось поїхав в офіс, хтось додому — готуватись до іспиту в університет. Втім, тепер у кожного з них у рюкзаку лежить турнікет та маска для проведення "штучного дихання".
Читайте нас у Facebook
