Храм у серці Карпат: найстаріша церква Гуцульщини досі відкрита для молитви
Серед гір і туману, на підвищенні в селі Пістинь, стоїть дерев’яна церква, яка пам’ятає ще Річ Посполиту, австрійських цісарів і буремні часи УПА. Це храм Успіння Пресвятої Богородиці — найстаріша святиня Гуцульщини, що встояла перед війнами, вогнем і часом. І що найдивовижніше — досі відкрита для вірян.
Розповідає Інформатор Коломия.
Церква Успіння Богородиці в селі Пістинь, що на Косівщині, була зведена ще в 1600-х роках — приблизна дата її будівництва вказується як 1600 рік. Це одна з небагатьох сакральних споруд, які дожили до XXI століття практично без змін, зберігаючи автентичну гуцульську архітектуру. Зведена з тесаного дерева без жодного цвяха, вона є не лише духовним, а й історико-культурним скарбом.
З першого погляду храм виглядає скромно: типова тризрубна конструкція з двосхилим дахом, покритим ґонтом. Але варто лише зайти всередину — і опиняєшся в іншому часі. Темні стіни, насичені запахом дерева і ладану, ікони, що потемніли від віку, а в центрі — іконостас, який досі вражає майстерністю різьби й глибоким символізмом.
Церква з усіх боків оточена водою, що одразу відчувається, коли підходиш ближче. Її незвичайне розташування й символіка справді вражають.
Місцеві досі передають із покоління в покоління легенду про те, як обиралося місце для храму. Спершу його хотіли будувати на іншому березі річки. Та щоночі відбувалося щось дивне — підготовлений дерев’яний зруб якимось дивом опинявся на протилежному боці. Так повторилося тричі. І зрештою люди зрозуміли: це знак, і саме там має постати церква. Так і сталося.
Саме тут у 1600 році звели першу дерев’яну святиню. Минуло півтора століття — і її замінила нова будівля, а вже у 1868 році постала та церква, яку ми бачимо донині. Вона також була зведена зі зрубу, але в 1930-х роках для збереження від часу й негоди храм вкрили металевими листами — щоби витримав ще не одне покоління.
За переказами, у цій церкві ховалися від облав січові стрільці та повстанці, сюди приходили матері молитися за своїх синів, а дзвони храму лунали над Пістинем і околицями як сигнал тривоги та надії. У радянські часи храм кілька разів намагались закрити, але громада його боронила — і зберегла.
Зараз церква не лише стоїть як пам’ятка — в ній регулярно відбуваються богослужіння. Пістинська церква викликає дуже велике зацікавлення у туристів з України і з-за кордону, особливо з Польщі. У церкві є образ святої Варвари, до якого спеціально приїжджають помолитись поляки-паломники. Вона приваблює не золотом чи пишнотою, а тишею, справжністю, глибоким внутрішнім світлом.
Кажуть, що храм зберігає дух Гуцульщини — з її гордістю, вольницею й глибокою вірою. А якщо ви там опинитесь на світанку, коли над горами ще лежить роса, й церковні дзвони лунають у тиші — відчуєте, як серце починає битися в унісон із карпатською вічністю.
Головне зображення "Гуцулія"
Матеріал підготувала Віолетта Павлюк
Читайте нас у Facebook
