Історія храму святих Косми і Дем’яна у Кіданчі: від давніх легенд до відродження
У селі Кіданч (раніше Кийданці) височіє дерев’яна церква святих Косми і Дем’яна. Її історія — це переплетення легенд про затонулі дзвони, героїчного спротиву селян у часи воєн та трагічних сторінок радянського вандалізму.
Інформатор Коломия на основі книги М.І. Батринюка "Історія села Кийданці" і розповідає вам більше про храм.
Під час візиту журналістів до села у Кіданецькій школі нам у руки потрапила книга з історією цього краю. Зокрема, йшлося там й про церкву святих Косми і Дем’яна.
За переказами старожилів, перша церква була зведена ще 1816 року в урочищі Попова долина. Про її зникнення й досі ходять легенда. Вона розповідає, що під час великого розливу Пруту храм разом із людьми просто пішов під землю. Кажуть, що у великі свята, а особливо на Великдень, якщо прикласти вухо до землі в Поповій долині, можна почути відлуння підземного богослужіння та звуки дзвонів.
З тих часів у селі залишилася дерев’яна дзвіниця XVIII століття, яку встигли перенести на нове місце. Зараз вона стоїть поруч із сучасним храмом.
Нинішня церква, побудована у 1852 році, має класичну для Прикарпаття хрестоподібну конструкцію. Храмовими патронами церкви є святі Косьма і Демʼян. Церква і дзвіниця - деревʼяні, спочатку були покриті драницею, а пізніше - бляхою. Справжнім скарбом інтер’єру є художній розпис, виконаний майстром Адамом Оріховським у 1882 році.
Постійного священика в селі не було, як і резиденції для проживання священика. Один священик був на дві парафії, бо одне село давало малі прибутки. Про те, які священики правили богослужіння можна довідатися з історії села Сопова, хоч там допущені деякі неточності в датах.
Під час урочистих свят та шкільних вакацій богослужіння та інші церковні обряди відправляв о.Іван Станецький з Коломиї. В час більшовицької та німець окупації був у селі постійний священник. Спочатку отець Микола Кисіль, а потім знову о. Іван Станецький, який залишився на парафії у Кіданчі (Кийданцях) аж до 1953 року.
Події Другої світової війни не оминули парафію. Німецька влада масово вилучала церковні дзвони для військових потреб, проте жителі села під керівництвом Миколи Кузьмака потайки зняли дзвони та надійно заховали їх. Так вони збереглися й були знову встановлені на Великдень 1944 року.
Водночас війна завадила будівництву парафіяльного будинку — заготовлений ліс конфіскували на потреби фронту. З уваги на воєнний час господар Микола Ільків відпустив у своєму домі кімнату для проживання священників та канцелярії. Тут о. Іван Станецький жив 16 років.
Найчорніша сторінка історії припала на радянські часи. У 1962 році церкву закрили. Віряни встигли таємно розібрати найцінніше: фелони, чаші, хрести та книги.
16 вересня 1983 року відбулася акція «Впорядкування культу», яка насправді була актом вандалізму.
«Все трощили всередині церкви: образи, захрестію, ліхтарі. Все, що трапляло під руки, скидали серед церкви, а потім вивезли. З церкви зняли хрести і нагло поскидали на землю. Зняли і забрали дзвони», - йдеться у книзі.
Будівлю перетворили на склад колгоспу, а згодом ледь не зробили там музей атеїзму.
У 1989 році церква знову відчинила свої двері. епер у селі діє православна церква Київського патріархату. Першим священником відродженого храму став о. Михайло Коржинський, справу якого продовжив його син — о. Даниїл. Під час останнього ремонту у 2011 році баню церкви вкрили булатом, дахи і стіни над опасанням – новою оцинкованою бляхою, вікна замінили пластиковими.
Слідкуй за нами у Viber
