Історія коломийських храмів | Церква святого апостола і євангелиста Іоана Богослова
Між багатоповерхівками неподалік площі Привокзальної у Коломиї розташувався невеличкий, але ошатний та доглянутий храм св. апостола і євангелиста Іоана Богослова ПЦУ. Та, мабуть, небагатьом відомо, що раніше в цій будівлі знаходився колишній кінотеатр, а до того це було звичайне господарське приміщення. Стараннями громади та духовенства його повністю реконструювали і вже не один рік святиня скликає вірян на спільну молитву.
У храмове свято Інформатор ділиться історією ще однієї коломийської церкви за книгою краєзнавця Степана Андріїшина "Коломийські храми Божі".
Храм Православної Церкви України св. Апостола та Євангелиста Іоана Богослова знаходиться на вул. Привокзальній №14.
Ще в 1997 році, як щойно була створена Коломийська Єпархія УПЦ КП, в громади міста виникла потреба в приміщенні для звершення Богослужінь. Їхній новий Кафедральний Собор, що стоїть на початку вул. Лицарської (офіційна його адреса - вул. Гетьмана І. Мазепи №56a), на той час ще тільки будувався, і на прохання членів громади у 1998 р. для Української Православної Церкви
передали приміщення колишнього кінотеатру "Юність".
Як передавали довгожителі привокзального району, новий кінотеатр "Юність" десь на початку 1970-х розмістили в уже існуючому на той час вживаному господарсьому приміщенні, провівши перед тим у ньому необхідну реконструкцію, а також добудувавши нове просторе фойє і квиткові каси. Але зважаючи на те, що в середині 1990-х той кінотеатр, як і всі решта кінотеатрів у місті, перестав працювати, то його приміщення було порожнім ще кілька років.
"Потрібно відмітити, що густозаселений привокзальний район з його численними пʼяти- та девʼятиповерховими будівлями крайньо потребував Божого храму, який би оздоровив їх від скудного й одноманітного животіння, і недіюче приміщення колишнього кінотеатру їм для того дуже знадобилося", - зазначає автор.
І ще того ж 1998 року саме в неділю Входу Господнього до Єрусалиму в новому храмі було звершено першу св. Літургію, яку очолив тодішній Єпископ Коломийський і Косівський Іоан (Бойчук). Відтоді у стінах храму проводяться систематичні Богослужіння.
Зважаючи на те, що головний зал колишнього кінотеатру вимагав серйозної реконструкції і відповідного ремонту, то Богослужіння почали відправляти в невеликому допоміжному приміщенні колишнього фойє.
У 2006 році старанням громади та духовенства в тому ж фойє провели частковий ремонт - замінили вікна, провели газ, а також встановили опалення.
У 2013 р. стараннями владики Юліана та священиків - ієрея Василя Бойчука та ієрея Анатолія Момота - розпочалася масштабна реконструкція приміщення колишнього кінотеатру. Найперше - майбутній храм було повністю перекрито.
13 листопада того ж року над склепінням храму встановили центральний купол, а 9 грудня покрівельні роботи завершилися освяченням і встановленням двох менших куполів та хрестів. Також того ж 2013 року проведено внутрішній ремонт приміщення, де звершуються Богослужіння.
У 2014 році будівельні роботи продовжилися - у стінах храму та в центральному куполі встановили вікна. У 2015 році на храмі встановили водостічні ринви, а в середині великого залу залили бетонну стяжку та провели електричну проводку. Продовжились роботи і в 2016 році - вимуровано та поштукатурено іконостас; поштукатурено внутрішні та зовнішні стіни. У 2017 році у храмі зроблено стелю та внутрішню частину центрального купола.
Станом на початок 2018 року Богослужіння ще проводилися в невеликому приміщенні фойє.
Степан Андріїшин також подає деякі свідчення про розбудову того мікрорайону:
Зважаючи на те, що місто Коломия від самого свого початку розташовувалося на південному боці, поблизу річки Пруту, то лише наприкінці XIX ст., під час побудови залізничної вітки в напрямі Львів-Чернівці, у 1866 році в північній частині майбутнього міста був побудований залізничний вокзал.
Саме поруч з ним згодом почав поступово забудовуватися новий привокзальний район. Спершу виникла вулиця, яка вела від вокзалу в напрямі до колишнього єврейського цвинтаря, що лежав поруч з теперішньою школою №4, і та давня польська вулиця мала назву Святої Ванди. І лише в радянський період майже вся та вулиця була забудована, тільки частина її збереглася і тепер веде від вокзалу до Божого храму. Як подають історичні джерела, св. Ванда була краківською княжною, яка, щоб не допустити до війни з німецьким князем Риттіром, який старався силою висватати Ванду за себе, кинулася у води Вісли і потонула. У польській державі її імʼям часто називали вулиці.
Згодом з приходом у 1939 році перших більшовиків назву святої Ванди замінили на імʼя Миколи Островського, учасника громадянської війни в Україні, автора роману «Як гартувалась сталь». І лише в середині 1960-х, коли на привокзальному районі почали масово будувати багатоповерхові будівлі, якими не тільки була забудована більша частина вулиці Миколи Островського, але й була тоді спроектована нова вулиця, що брала свій початок від теперішньої вул. С. Бандери і мала свою назву - Привокзальна площа. Тоді-то та нова Привокзальна площа поглинула всі навколишні короткі провулки, в тому числі і тодішню вул. Миколи Островського.
Протягом останніх років громада храму згуртувалася та активно увійшла в релігійне життя Коломиї та Єпархії. Співслужать в церкві отець Василь та отець Віталій.
Новий, увінчаний позолоченими куполами та золотими хрестами, Божий храм св. апостола євангелиста Івана Богослова щоденно скликає до себе Ісусовим голосом всіх втомлених і обтяжених теперішнім життям, - підкреслює автор.
Зараз інтерʼєри нового Собору виглядають так:
Ми працюємо завдяки підтримці читачів
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Історія коломийських храмів | Найдавніші церкви міста
- Історія коломийських храмів | Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Коломиї
- Історія коломийських храмів | Церква Святих рівноапостольних Костянтина та Олени ПЦУ
- Історія коломийських храмів | Церква Святого князя Володимира та Великої княгині Ольги
- Історія коломийських храмів | Церква Вознесіння Господнього
