Коломия чи ні? Майже детективна історія одного фото | Ілля Криворучко
Коломияни такі прискіпливі до деталей у своїй любові до рідного міста, що однісіньке фото без підписів і дат може стати причиною жвавих дискусій: це світлина з минувщини Коломиї чи ні? Тут допоможе тільки історичний детектив.
Одні стверджують, що то правдива Коломия на фото, а інші не пізнають навіть фасадів. Так бува, бо коли на історичному фото ні дати, ні підпису, то тільки деталі можуть допомогти розплутати цю детективну історію.
Власне, саме це зробив для відновлення історичної правди дослідник історії Коломиї, науковий співробітник Музею історії міста Коломия Ілля Криворучко.
Це фото час до часу можна зустріти в спільнотах Facebook поміж інших історичних фото Галичини й Покуття. Користувачі зазначають, буцімто світлина була зроблена саме в Коломиї. Так це чи ні — підкажуть деталі: вивіски магазинів та обміну валют, що непогано прочитуються на задньому плані.
Праворуч світлини можна побачити крамницю Мойшеша Шнеебергера. Вдалося знайти її оголошення в газеті “Głos Pokucia: bezpartyjny organ polityczno-społeczny” за 24 грудня 1937 року: там вказана точна адреса - пл. Пілсудського, 15 (тепер - пл. Відродження).
У даному оголошенні зазначалося, що вона продавала металеві столові вироби (платери, альпака) та галантерею, ці товари в крамниці були виготовлені відомою фабрикою платерів та альпаки Геннеберга із Варшави (заснована 1856 року); продукцію рекомендували на вигідних умовах, а асортимент охоплював столові накриття та галантерейні вироби.
А напередодні Другої світової війни власник створив спеціальний відділ продажу, у якому продавалися енергоощадні електричні лампи, виготовлені на польських заводах “Philips”, про що стверджується в тій ж газеті за 9 квітня 1939 року. На початку 1930-х років (за давньою адресою пл. Ринок, 37) там створив спеціальний радіовідділ, де продавали радіоприймачі та детектори відомих марок на вигідних умовах розстрочки. Тоді Шнеебергер був співвласником крамниці з Шимоном Цукербергом, про що зазначено в газеті “Nasz Głos” за 18 грудня 1931 року.
Оголошення крамниці Мойшеша Шнеебергера в газеті “Głos Pokucia: bezpartyjny organ polityczno-społeczny” за 24 грудня 1937 року.
В історичних джерелах та базах даних можна знайти достатньо багато інформації стосовно Мойшеша Шнеебергера: останній народився в 1892 році в Коломиї, про що зазначено в базі даних загиблих під час Голокосту в Яд Вашем. Він був найбільш активним у політичній та ремісничій сферах: у місцевій періодиці “Nasz Głos” за 13 червня 1924 року розповідається про те, що 8 грудня М. Шнеебергер виступив одним із керівників передвиборчих зборів коломийських ремісників, де вироблялася позиція єврейської громади щодо кагальних виборів. Під його головуванням ремісники ухвалили підтримати національно-єврейський комітет і делегували своїх представників до його складу, що свідчить про значний авторитет Шнеебергер у громадському житті міста. Та ж сама газета за 5 листопада 1926 року повідомила про те, що М. Шнеебергер виступив на урочистому прийомі на честь поета Нафталі Ґросса від імені сіонських культурних установ, підкресливши підтримку єврейської літератури та шкільництва в рідному місті. У числі вже за 26 листопада зазначалося про його членство в Повітовому відділі Спілки промислових товариств, а в номері за 25 листопада 1927-го - у спілці єврейських ремісників “Achdut”. 23 листопада 1927 року увійшов до складу комісії з охорони промислу та ремесла при Коломийській міській раді. 20 червня 1928 року (джерело) увійшов до складу виконавчого комітету з нагоди створення Рухомої виставки зразків та дизайну вітчизняної промисловості в Коломиї, а 11 травня 1930 року (джерело) - до наглядової ради Кредитної спілки. 2 лютого 1930 року М. Шнеебергер представляв Коломию на економічній конференції єврейської громади у Львові як віце-президент ремісничого товариства та увійшов до виконавчого комітету, який формував вимоги конференції до уряду та місцевих органів влади (“Nasz Głos”, 7 лютого 1930). 12 березня 1933 року очолив коломийську Спілку цехів (“Nasz Głos”, 21 березня 1933). У 1936 році став членом Громадянського комітету із зведення будівлі для навчальних закладів Єврейської асоціації початкових та середніх шкіл, про що свідчить “Żydowska Szkoła : jednodniówka” за червень 1936-го. На жаль, загинув під час Голокосту в Коломиї, про що засвідчив його зять Бернгард Гольдхабер.
На історичному фото можна також помітити пункт обміну валют Зигмунта Крісса поруч із крамницею Шнеебергера.
Оголошення пункту обміну валют Зигмунта Крісса в газеті “Głos Pokucia: bezpartyjny organ polityczno-społeczny” за 16 січня 1938 року.
Зигмунт Крісс, син видатного коломийського промисловця та власника будинку каварні центральної на вул. Театральній Еліяша Крісса, народився у 1900 році в Коломиї. Він пішов шляхом підприємництва, започаткувавши у 1933 році власний пункт обміну валют на площі Пілсудського, 15 - там же і містилася вищезгадана крамниця пана Шнеебергера. Цей пункт став одним із провідних фінансових центрів міста, де мешканці могли купувати іноземну валюту, монети, золото, срібло, а також цінні папери й акції.
Зигмунт Крісс не обмежувався лише бізнесом: він активно підтримував місцеву єврейську громаду. У 1927 році він уже фігурує серед жертводавців на утримання єврейської народної кухні, а в 1928 році став членом гуманітарної асоціації “Achdut”. Його діяльність була вагомою складовою соціального життя Коломиї в міжвоєнний період.
Підприємницький дух Зигмунда Крісса проявлявся також у проведенні численних лотерей із значними призовими фондами, що підтримували розвиток різних ініціатив у місті.
На жаль, доля Зигмунда, як і більшості коломийських євреїв, обірвалася трагічно: він загинув у 1942 році під час Голокосту. Його ім’я залишилося символом підприємництва та громадської активності в багатонаціональній Коломиї.
Поруч із обмінником валют можна побачити й приватне підприємство Зигмунда Штагля. За даними Яд Вашем, народився в 1887 році в Коломиї. Під час Другої світової війни перебував у Сказинцях поблизу Могилів-Подільського, куди звозили євреїв для розстрілу, але вижив. Однак, у газеті “Nasz Głos” за 11 листопада 1927 року можна побачити таке оголошення: “Здається кімната з окремим входом у центрі міста — з ремонтом або без. За додатковою інформацією звертайтеся до Гені Штагль, Ринок, 37”. Пл. Ринок, 37 - це той ж самий будинок, що й пл. Пілсудського, 15, про що засвідчили дослідження вище. У довіднику “Spis Abonentów sieci telefonicznych Państwowych i Koncesjonowanych w Polsce” за 1939 рік можна побачити, що пані Гені Шталь (імовірно, жінка пана Зигмунда) володіла крамницею із продажу кошерної м'ясної нарізки та сніданковою залою там ж - найімовірніше, саме цей магазин і зображений на фото. За даними того ж Яд Вашем, народилася в Коломиї в 1888 році в родині Гедале та Ільке Штаглів, а загинула так само під час Голокосту в 1942 році, про що засвідчив її племінниця Шарлотта Моргенштерн.
Отже, із дослідження власників трьох приватних підприємств можна зробити висновок: місцерозташування фото - це пл. Пілсудського, 15, а це ніщо інше, як пл. Відродження, 15. Фото сучасного вигляду цього місця можна побачити тут:
Читайте нас у Facebook
