Коломия попрощалася із Героєм Михайлом Смиковчуком
Ще один день, сповнений скорботи та болю втрати - сьогодні коломийська земля прийняла на вічний спочинок мужнього захисника України Михайла Смиковчука. Велелюдна траурна процесія пройшла вулицями його рідного міста, проводжаючи Героя в останню путь...
Інформатор також віддав шану оборонцю та ділиться історією його життя.
Смиковчук Михайло Володимирович народився 11 березня 1990 року в місті Коломия. Навчався у Коломийській загальноосвітній школі №8. Після її закінчення вступив до Коломийського індустріально-педагогічного технікуму, а згодом продовжив навчання у Глухівському національному педагогічному університеті. У звʼязку з передчасною втратою батька Михайлові довелося рано подорослішати. 3 юних років він узяв на себе відповідальність за родину, став міцним плечем для матері й сестри.
Трудову діяльність розпочав на Коломийському заводоуправлінні будівельних матеріалів, де працював слюсарем-ремонтником. До своїх обовʼязків завжди ставився сумлінно й відповідально, користувався повагою серед колег.
У 2009 році Михайло одружився з Надією, а згодом у подружжя народилася донечка Лілія. Родина була найбільшою цінністю його життя. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, уважним сином і зятем, завжди дбав про своїх рідних, був для них надійною опорою та підтримкою.
У травні 2024 року Михайло був призваний на військову службу Коломийським РТЦК та СП. Після
проходження військової підготовки у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Магура»
став на захист України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку, де проходив службу на посаді гранатометника.
Із жовтня 2024 року разом із побратимами брав участь у бойових діях на території
Курської області, виконуючи завдання, необхідні для забезпечення оборони України. У грудні 2024 року під час виконання бойового завдання Михайло зник безвісти.
Для рідних розпочався довгий і болісний період очікування, сповнений надії та молитви. Лише після проведення репатріації тіл у липні 2025 року його тіло було повернуто в Україну. Після всіх необхідних судово-медичних, експертних та ДНК-досліджень особу Захисника було офіційно встановлено.
Після тривалого шляху додому Михайло повернувся до рідної Коломиї, до своєї родини, яка чекала на нього до останнього. Він повернувся на рідну землю Героєм, який до останнього боровся за свободу, незалежність і майбутнє України.
Сьогодні, 10 серпня, відбулося прощання із Михайлом. Рідні, близькі, друзі, побратими й сусіди, представники влади та духовенство зібралися провести Героя в останню дорогу. Велелюдна похоронна процесія пройшлася вулицями Коломиї - від Катедрального собору до церкви Архистратига Михаїла, після чого рушила на міське кладовище. Поховали захисника на Алеї Слави.
У жалобі залишилась мама Марина, дружина Надія, донечка Лілія, сестра Світлана, вся родина, сумують друзі, близькі, колеги, сусіди, побратими, всі, хто знав захисника...
Висловлюємо щирі співчуття усій родині Михайла. Поділяємо ваш біль і молимось разом з вами за світлі душі наших воїнів. Вічна пам'ять і шана Герою...
