"Покажіть, будь ласка" як нині в Коломиї"... Це повідомлення від воїна розчулило, змусило покинути усі справи й податися у мандри засніженою Коломиєю. Бо для тих, хто береже нашу землю й стереже небо над нашими головами хочеться завжди зробити більше.
Господь, ніби натякає нам, що варто берегти святість Різдва попри все.
Ворог хоче вкрасти в українців цей дух, це відчуття надії... росія звично сіє зневіру й печаль. Але ми наповнюватимемо наші душі світлом попри все, бо переконані: перетерпимо, зберемо останні сили, але не здамось.
І як тільки землю вкриває снігом, в наших спогадах воскресає дитяча радість — отой трепет Святвечора, ті безтурботні дні серед засніжених стежок.
Якою б не була ваша стежка сьогодні — мерзлим окопом, дорогою з переметами в напрямку фронту, мокрим хідником тилового міста чи тихим тротуаром чужої країни — пам'ятайте, цей шлях все одно приведе додому. За тиждень, місяць чи рік...
У цей сумний Святвечір родина Інформатора Коломиї подумки обіймає кожного, хто читає цей текст. Будьмо разом в спільній ідеї, в спільній боротьбі за право бути господарями у своїй країні, бути Людьми гідності й сили духу... просто БУТИ!
А для всіх, хто сьогодні не мав можливості побачити свою любу Коломию в обіймах снігу ми зберегли кілька кадрів.
Та пам'ятаймо, найкраща подяка оборонцям України — турбота про життя й забезпечення військових. Перевірені збори на потрібні для війська речі обирайте у рубриці Хочу наблизити перемогу. Ваші 100, 200 чи 500 грн нині дуже потрібні українським захисникам, аби давати відсіч ворогу.









