Кулінарна мандрівка в 1930-ті: як приготувати справжній "золотий" штрудель із Косова
На Косівщині й загалом на Прикарпатті здавна славилися оригінальні й автентичні рецепти, які передавалися з покоління в покоління. Однією з таких страв є знаменитий косівський "золотий" штрудель.
Розповідає Інформатор Коломия посилаючись на Музей історії міста.
У 1930-х роках у Косові "золотий" штрудель був значно більшим, ніж просто випічка. Це був гастрономічний ритуал, обов’язковий для гостей вілл і пансіонатів.
В той міжвоєнний час місто було популярним курортом, де відпочивала інтелігенція зі Львова та Варшави. Саме тоді сформувалася кулінарна традиція, без якої не обходилось жодного підвечірка — косівський "золотий" штрудель.
Його подавали під час так званої "п’ятої години" — післяобіднього чаювання на терасах вілл. Для гостей вважалося майже обов’язковим скуштувати саме цей десерт, адже він поєднував місцеві продукти, майстерність господинь і тамтешній колорит.
Рецепт "золотого" штруделя відтворено за описами тогочасної преси та спогадами мешканців Косівщини. Його головною особливістю було витяжне тісто, в яке входило: 250 г борошна вищого ґатунку, 1 яйце, 125 мл теплої води, дрібка солі, 2 ст. ложки олії. Воно мало бути настільки тонке, що крізь нього, за жартівливими спогадами, можна було прочитати газету "Голос Косова". Потім його довго били об стіл, давали "відпочити", а тоді розтягували руками на столі, застеленому скатертиною.
Для начинки використовували кислуваті косівські яблука, які різали тонкими скибками, а не терли, аби вони не пускали надмірного соку. До них додавали подрібнені та злегка підсмажені волоські горіхи — ще один продукт яким славився регіон. Саме вони разом із яблуками надавали начинці бурштинового, "золотого" відтінку.
Але справжнім секретом була добавка мелених сухарів із солодкої булки або хали, підсмажених на вершковому маслі. Вони вбирали яблучний сік і робили штрудель м’яким усередині, але хрумким зовні. До начинки також додавали родзинки, вимочені в ромі, корицю та цукати з апельсинової шкірки.
Потім, це все скручували за допомогою скатертини щедро змащували маслом та випікали до золотистої скоринки. Опісля посипали цукровою пудрою та подавали гарячим із дзбанчиком гуцульських вершків або ванільний соус. Такий десерт вважали ідеальним завершенням дня після прогулянки до водоспаду Гук.
Сьогодні косівський "золотий" штрудель — це не лише рецепт, а жива пам’ять про місто, яким воно було до війни: мирне, багатогранне, сонячне й наповнене ароматами яблук та кориці. Це смак епохи, яку вже не повернути, але можна згадати хоча б за столом.
Слідкуйте за нами в Instagram
