«Лудинє‑фест»: щорічний фестиваль автентичного одягу в Косові
У роки спокою Косів перетворювався на справжню столицю гуцульської етномоди завдяки фестивалю «Лудинє‑фест» — яскравому святу традиційного строю, ремесел і натхнення. Проте з початком повномасштабної війни дійство призупинили. Та спогади про ті дні досі зігрівають серця і надихають на культурне відродження.
Інформатор Коломия розповість про косівські звичаї.
Фестиваль «Лудинє‑фест» (від гуцульського слова «лудинє» — святковий одяг) уперше відбувся 7 липня 2011 року, на свято Різдва Івана Хрестителя — у День міста Косів. Його заснували для популяризації гуцульського строю, ремісництва та етнічної ідентичності. Подія миттєво стала окрасою культурного літа Прикарпаття.
Головною метою дійства було не просто демонструвати старовинні костюми, а й відроджувати живий дух традицій — через сучасні інтерпретації, творчі покази, мистецькі співпраці й безпосереднє занурення глядача у процес творення гуцульського стилю.
Фестиваль, що ожвавлював місто
6-7 липня - Косів розквітав. Стадіон біля будинку культури, знайомий не тільки мешканцям міста, а й гостям, заповнювався фотозонами, гірляндами, народними оркестрами. Косівські майстри показували свої вироби та проводили майстер-класи. Звідусіль лунав дитячий сміх, адже атракціони розташовували по всій території, і кожен охочий міг випробувати свою сміливість. Містяни й гості міста одягали вишиванки, кептарі, намисто, а кожна вулиця ставала подіумом для гуцульського модного показу.
У програмі — наукові конференції про традиційне мистецтво, дефіле старовинного і стилізованого одягу, ярмарки, музика, гастрономія, коза у вишиванці, нічні дискотеки з етномузикою просто неба. Сцена фестивалю бачила виступи гуртів «Банош», «Гуцули», «ShockolaD», «Royal Boys Band» та багато-багато інших як місцевих, так і запрошених виконавців.
Осередок творчості й автентики
Особливе місце в «Лудинє» займала студентська молодь Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Саме вони — носії нового бачення традиції — презентували авторські костюми, в яких поєднували стародавні техніки з актуальним дизайном.
Окремою частиною фестивалю був «живий музей» — показ строїв з різних куточків Гуцульщини, які приносили родини або колекціонери. Виставки у Музеї народного мистецтва, просто неба та в міському парку відкривали забуті перлини українського костюма.
Чому фест замовк — і чому його всі пам’ятають
За словами представника Косівської міської ради, під час повномасштабної війни фестиваль припинили проводити. Масові заходи поступилися місцем обороні, волонтерству й гуманітарним ініціативам. Але ніхто не забув, що саме культура — це ще одна невід’ємна частина, який зміцнює націю зсередини.
Попри тишу сцен, «Лудинє» залишився в серцях людей як спогад про красу, мир і глибоке коріння. Він став культурним маркером часу, який ми мріємо повернути після Перемоги.
Фестиваль «Лудинє» — це не лише модне дефіле чи мистецька атракція, а цілий ритуал глибокої поваги до минулого й впевненості у майбутньому. Як тільки війна завершиться, і ми знову зможемо святкувати на повні груди — Косів, без сумніву, знову одягне лудинє. «Лудинє‑фест — це не про одяг. Це про те, ким ми є», — колись казали учасники. І вони мали рацію.
Пам’ятаймо: навіть у найтемніші часи традиція продовжує жити — в нитці вишивки, у гуцульському кептарі, у ритмі трембіти. І нехай наступне “Лудинє” стане святом не лише костюма, а й нашої Перемоги.
Підготувала матеріал Віолетта Павлюк
Читайте нас у Facebook
