Село Криворівня має в собі ту магію, яка змушує повертатись у ці "горби" щоліта. Раніше сюди їхали, щоб дихати на повні груди та дивуватись строкатій яскравості Гуцульщини.
Інформатор розповість про те, як раніше жило село Криворівня.
Жоден з багатьох польських путівників Гуцульщиною початку ХХ століття не згадує село Криворівня. Туристичний бум оминув село, через відсутність залізниці. Єдиним способом добратись туди - приїхати в Коломию або Заболотів, звідси вже пересідали на підводи, а бідніші йшли пішки.
На відміну від Делятина чи Микуличина, в Криворівні не було санаторіїв чи пансіонатів, більшість туристів селились в садибі місцевого пароха Олекси Волянського або у звичайних гуцульських хатинах.
Мандрівників з інших регіонів дивувало все: від вишневих садів коло хати до яскравого вбрання місцевих мешканців.
Іван Франко, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Василь Стефаник свого часу обрали місце відпочинку саме Криворівню. І це в часи, коли на піку популярності були сусідні курорти у селах Ворохта та Жаб'є.
З 1901 року майже щоліта до Криворівні приїжджав Іван Франко зі своєю дружиною. Майже щоранку письменник виходив у гриби, а по обіді надиктовував твори, які сам писати вже не міг. Увечері Каменяр любив рибалити у Чорному Черемоші, де водились форель та морена.
Село розквітало в мальовничих барвах Карпат. Однак, полум'я Першої світової кілька місяців поспіль палало десь поряд, оминаючи село. Криворівня важко пережила Першу світову війну. 7 грудня 1914 року під Криворівнею відбувся перший бій, а наступного дня російські війська. Швидко розпочались грабунки - відбирали гроші та сіно.
Вже у міжвоєнний час для львівських студентів організовували двотижневі екскурсії до Криворівні. Вже тоді до Криворівні їхали, щоб побачити місце відпочинку генії.
Про село дізнавалось все більше людей. Відтак, у 1963 році режисер Сергій Параджанов приїхав у Криворівню зі знімальною групою, й відзняв там усі сцени з фільму "Тіні забутих предків", що мали відбуватися у селі. Близько сотні місцевих жителів взяли участь у масовках. Фільмування було важким, адже багато сцен знімали в холодну пору.
Хата в якій знімали деякі сцени з фільму, тепер — музей. А тоді то була хата гуцулки Параски Харук, яка прожила 103 роки, й мала 13 дітей.
Частина матеріалу написана на основі інформації з книги Ірини Пустиннікової “Карпати. Коротка історія мандрів”.
Читайте також: Чим здивує Криворівня: фотоподорож у створення фільму “Тіні забутих предків”
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com