Митець з кінокамерою: шлях режисера з Коломиї Олега Пономаренка
Коломия завжди була багата на талановитих людей, які попри всі труднощі створювали те, що сьогодні є нашою історією. Одним із таких митців є кінорежисер Олег Пономаренко, чий об’єктив фіксував унікальні сторінки життя Прикарпатського краю.
Інформатор Коломия ділиться історією режисера.
Народився Олег Пономаренко 3 вересня 1947 року. З 1952 р. проживає у Коломиї.
Олег Олексійович ріс у творчій атмосфері. Мама працювала викладачкою в музичній школі, тож разом із братом та сестрою він змалечку вчився грати на інструментах. Утім, спроба вступити до музичного училища завершилася невдачею — юнак не пройшов конкурс. Тоді батько запропонував альтернативу — вступити на поліграфію.
У 1963 році митець став студентом фотовідділу поліграфічного технікуму у Львові. Проходив практику у фотосалонах міста Лева, а після завершення навчання працював у фотокомбінаті в Івано-Франківську.
Після строкової служби та пошуку себе у 1973 році влаштувався старшим методистом у новостворений Івано-Франківський клуб кіноаматорів. Саме там пан Олег разом із колегами організовував конкурси, навчався сам і остаточно обрав для себе шлях документального кіно, здобувши у 1980 році фах керівника студії, кінорежисера та оператора в інституті.
У цей час Олег Пономаренко вже активно створював кінострічки та фільмував унікальні моменти. Одним з таких стала зйомка сплаву лісу Білим Черемошем.
Неодноразово брав участь у обласних, Всеукраїнських та Всесоюзних фестивалях, де отримав чимало відзнак. Майже усі фільми здобули
З коханою Квітославою Олег Олексійович у шлюбі вже понад 50 років, разом подружжя виховало трьох дітей. У 1970-их родина повернулася до Коломиї. Дружина працювала викладачем у музичній школі, а сам Олег Олексійович занурився у створення культурного простору міста.
Режисеру доручили організувати кіностудію на ДОЗі. «Ватра» запрацювала у 1977 році. Вже у 1983 р. колектив отримав звання народного. Завдяки цьому з’явилося фінансування на обладнання, зарплати й інші потреби.
Та з фондів підприємства фінансувалися лише фільми про роботу заводу, суботники й, власне, вироби є ДОЗу.
Для пана Олега це не стало перешкодою у розвитку в художній документалістиці. Творчі кінострічки про місцеве писанкарство, ткацтво та інші ремесла він фінансував самостійно.
Згодом роботи на етнографічну тему користувалися попитом на конкурсах. До режисера зверталися з пропозиція придбати ці фільми для фондів музеїв. Крім того, пан Олег співпрацював з Товариствами охорони памʼяток. Йдеться про установи в Коломиї, Львові та Івано-Франківську.
Після ліквідації студії на заводі у 1992 році, перейшов до музею, де працював завідувачем сектора етнографії, організовуючи кіносправу на новій базі.
Окрім культурної ниви, пан Олег активно долучався і до громадського життя міста — був депутатом Коломийської міськради другого демократичного скликання.
До самої пенсії він працював у відділі культури завідуючим методичним центром клубів району.
За своє життя режисер створив чимало стрічок, серед яких "Покутська трійця" (1974р.), "Ескізи Станіслава" (1975р.), "Плотогони" (1975р.), "Гуцульська скарбниця" (1978р.), "Ущелина забутого вогню" (1980 р.), "Бондарева осінь" (1982 р.), "Монолог старої площі" (1986р.), "Традиції коломийського гончарства" (1990р.)
Його роботи — це безцінна візуальна історія регіону, яка крізь роки доносить до нас автентичність та унікальність нашого краю.
Переглянути роботи режисера можна на YouTube-каналі за посиланням.
Читайте нас у Facebook
Расширение было обновлено. Пожалуйста, перезагрузите страницу, чтобы активировать проверку орфографии и грамматики.
