"Моя душа вимагає життя на сцені": інтервʼю з актором Франківського драмтеатру та воїном Богданом Романюком
У квітні 2025 року, одразу після показу вистави "Сватання на Гончарівці", актор Франківського драмтеатру Богдан Романюк повідомив глядачам новину, що добровільно приєднується до ЗСУ. Сьогодні митець несе службу в підрозділі ППО, проте не полишає думок про сцену.
Розповідає Інформатор Коломия, посилаючись на Інформатор Івано-Франківськ.
Богдан здобув музичну освіту по класу скрипки і спочатку бачив себе в режисурі. Однак в Івано-Франківському інституті мистецтв такого факультету не виявилося, тому юнак обрав акторську майстерність. Після чотирьох років навчання він так і залишився працювати на сцені місцевого театру.
За час театральної кар'єри Романюк втілив чимало різнопланових образів. Найбільш драйвовою він називає роль Стецька у "Сватанні на Гончарівці" — виставі, яка побудована на імпровізації та досі збирає повні зали, коли актор має змогу приїхати з фронту.
"Сватання на Гончарівці” — це дивина, комедія, імпровізація, де я можу щоразу творити щось нове. Це драйвова вистава, яку дуже люблять глядачі, яка постійно збирає аншлаги. Там і танці, і співи — вона молодіжна, з такими дивними жартами. Я цю виставу обожнюю", — зазначає актор.
Натомість однією з найважчих стала роль полоненого француза Франсуа у постановці «Мертві без поховання».
"Я там виконую роль Франсуа — французького хлопця, який потрапив у полон до німців під час Другої світової війни. Водночас я граю актора, який готується до вистави. Усе насправді дуже закручено: сигарети, шоколад, кров, жорстокість, сміх, любов", — розповідає Богдан Романюк.
Проте визначальною для кар'єри стала його перша головна роль — Калігули. Саме перевтілення у жорстокого імператора розвіяло всі сумніви Богдана щодо вибору професії. Зараз виставу не показують, але військовий планує повернути її на сцену після війни.
Про участь у фільмі "Golden Wire"
Богдан має досвід і в кінематографі, зокрема у короткометражному фільмі "Golden Wire" режисера Руслана Гайдука, де він зіграв російського військового.
"Режисер стрічки Руслан Гайдук запросив мене на досить незвичну роль — нашого спільного ворога. Мало хто наважується на таке, тим більше — діючий військовий. Роль була надзвичайно цікавою, адже передати ворожнечу й цю ненависть не так просто. Я намагався відобразити цих людей: знайомився з ними, дивився, хто вони, що вони, і переносив це у фільм", — розповідає військовослужбовець.
І хоча зніматися в кіно цікаво, серце Богдана належить театру, адже саме там, за його словами, немає права на дубль, і в цьому полягає «кайф живої сцени».
Підготовка до війська
Рішення піти до війська не було спонтанним, адже актор готувався до цього морально та фізично, тримаючи плани в таємниці навіть від колег. Він заздалегідь перебрав власні речі, розуміючи, що залишає дім на роки, пройшов ВЛК і повідомив театр лише за тиждень до від'їзду.
Відігравши свою останню виставу у квітні 2025 року, Богдан вирушив на службу. Нині він є військовослужбовцем 1030-го окремого зенітного ракетного дивізіону «Аквіла» (ППО 3-го армійського корпусу). Цікаво, що адаптуватися до військової амуніції йому частково допоміг попередній досвід зйомок, а акторська харизма нині чудово підтримує настрій побратимів.
Чому "культурного фронту" не існує
Військовий категорично відкидає популярний нині вислів «культурний фронт», наголошуючи, що фронт буває лише один.
"Мистецтво надзвичайно важливе. Культурного фронту не існує, але митці можуть допомагати зборами, проведенням заходів, підтримкою ветеранів, лекціями, концертами. Голова завантажена, а мистецтво допомагає трохи розслабитися", — ділиться Богдан.
Плани на після перемоги
Після перемоги Богдан Романюк неодмінно планує повернутися до акторської професії. Більше того військовослужбовець хоче створити театр ветеранів.
"Ми з іншими ветеранами хочемо створити театр ветеранів. Це не обов’язково будуть професійні актори — це можуть бути цивільні люди, які мріяли про сцену, і ми хочемо дати їм можливість реалізувати себе", — каже Богдан.
Слідкуйте за нами в Instagram
