На вічний спочинок повернувся "едельвейс" Дмитро Дмитрюк
14 жовтня на рідну Коломийщину прибув скорботний кортеж "едельвейса" Дмитра Дмитрюка, який майже рік був у списку зниклих безвісти захисників. Воїну віддали шану в Коломиї, після чого траурна колона попрямувала до Гвіздецької громади, де полеглого Героя зустріли "живим" коридором шани та пам'яті.
Інформатор висловлює співчуття рідним, близьким, всім, хто знав бійця...
Дмитрюк Дмитро Степанович народився 4 вересня 1988 року в селі Хом’яківка. навчався у Гвіздецькому ліцеї. Згодом продовжив здобувати освіту у Коломиї, закінчивши Вище професійне училище №17, де опанував професію електрогазозварника. Працював у Києві та за кордоном.
Дмитро був учасником Революції Гідності, а у 2017 році підписав контракт із 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою. З перших днів повномасштабного вторгнення він знову повернувся до служби. Служив на посаді стрільця-зенітника 3 зенітного ракетного відділенняу складі 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону. Брав участь у боях на Київщині та Донеччині. Був відзначений медалями «Ветеран війни», «400 років Хотинської битви» та почесним нагрудним знаком «Завжди на висоті».
З 24 грудня 2025 року Дмитро вважався зниклим безвісти. Та експертиза підтвердила загибель бійця. Воїн загинув під час запеклого бою поблизу населеного пункту Званівка Бахмутського району Донецької області.
Лише 14 жовтня 2026 року полеглий захисник зміг повернутися на вічний спочинок до рідного краю. Скорботний кортеж спершу прибув до Коломиї, де відбулося прощання з бойовими побратимами — тими, з ким він пліч-о-пліч ділив військові будні, тримав оборону та закривав наше небо.
Далі траурна колона вирушила до Гвіздецької громади. Протягом маршруту до скорботного кортежу долучалися автомобілі, а на підступах до громади Воїна зустріли місцеві хлопці на мотоциклах із синьо-жовтими прапорами. Вони безперервно супроводжували Героя, утворюючи почесний супровід шани та пам'яті.
Першою зупинкою в рідному краю стала площа Пам’яті і Скорботи в центрі селища Гвіздець. Там під сумовиті передзвони відбувся заупокійний молебень, а в очах сотень людей блищали сльози невимовної туги.
Звідти скорботний кортеж вирушив до рідної Хом’яківки. Село із завмиранням серця чекало на свого Захисника: уся дорога до батьківської хати була щедро встелена живими квітами, а люди ставали на коліна, проводжаючи Воїна поглядом, повним вдячності та болю.
"Він повернувся туди, де минуло дитинство, де кожен куточок пам’ятає його кроки, а батьківська хата місяцями гіркого чекання і щоденної молитви виглядала свого сина", - із скорботою пишуть у громаді.
Дмитро повернувся до рідної домівки, до батьківського порогу, де його виснажена війною душа нарешті віднайде спокій. У невимовній жалобі мати, батько, сестра, вся родина...
Чин похорону та прощання з Воїном відбудеться у п’ятницю, 16 жовтня 2026 року, об 11:00 біля рідної хати в с. Хом’яківка. Вічна пам'ять та шана Герою...
Джерело: Гвіздецька територіальна громада
