Назавжди 33: на вічний спочинок у Коломиї провели Володимира Микитюка
Скорботний день для міста. 30 грудня коломийська громада провела в останню путь свого захисника Володимира Микитюка, який боронив нашу державу від загарбників.
Інформатор Коломия щиро співчуває рідним та близьким воїна...
Володимир народився 21 жовтня 1990 року в місті Коломия, в родині Михайла та Марії Микитюків. Виріс у простій, працьовитій родині, де змалку вчили чесності, відповідальності й любові до ближніх. Був спокійним, щирим, уважним до людей — тим, на кого завжди можна покластися.
Навчався у Коломийській загальноосвітній школі №1. Після завершення школи здобув спеціальність вчителя початкових класів та інформатики у педагогічному коледжі, а згодом за цим фахом ще і вищу освіту. Працював у рідному селі Гончарів, вчителем, там передавав дітям знання, виховуючи в них чесність, відповідальність та любов до рідної землі.
У 2011 році створив сім’ю. Разом із дружиною Лілею виховував дітей — двох донечок, Юлю та Яну, був турботливим чоловіком і люблячим батьком. Родина для нього була опорою і сенсом, а дім — місцем тепла й спокою.
14 травня 2024 року Героя було призвано на військову службу. Бойовий шлях проходив стрільцем-номера обслуги у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади з позивними "Вчитель" та "Кит".
З 29 липня 2024 року воїн вважався безвісти зниклим. На жаль, 21 грудня 2025 року прийшла сумна звістка про його загибель. Життя захисника обірвалося, але не обірвалася пам’ять. Він залишив після себе приклад справжньої мужності, вірності присязі та любові до України. Поховали Героя в селі рідному Гончарів, Обертинської громади.
Володимир — це син, чоловік, батько, брат, воїн.
Людина, яка жила гідно і загинула як Герой.
Світла пам’ять назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і любив.
Вічна пам'ять захиснику...
