Незабуті: історія Олександра Григорціва – Героя, який повернувся з-за океану, щоб боронити Україну

Олександр Григорців народився 16 грудня 1975 року в Коломиї.  Закінчив ЗОШ №5 ім. Тараса Шевченка. Далі — військо: проходив службу у Десні та Харкові. Після служби закінчив військове училище прапорщиків. 

Згодом Олександр одружився з коханою Вікторією, разом пара виховувала двох дітей: сина Арсена та доньку Марселу. 

У зв'язку зі службою Олександра сім'я переїжджала, деякий час вони жили у Тисмениці.

Завжди трепетно ставився до батьків, а старша сестра стала найкращим другом на усе  життя. 

Армія не була для нього лише роботою, але й справою честі. А родина — сенсом його життя...Чимало років віддав службі у Збройних силах України. Був досвідченим і відданим своїй справі. 

У 2014 році воїн став на захист держави й воював в АТО.

У 2018 році Олександр вийшов на пенсію й переїхав до сім'ї в Америку.

Як військовий пенсіонер пішов на заслужений відпочинок.  

Потім разом з сім`єю переїхав до США. Там провадив спокійне життя у теплому родинному колі.

Все змінила страшна для українців дата - 24 лютого 2022 року.

Олександр Григорців не зволікав й зробив так, як зробив би тільки справжній чоловік: вирушив на Батьківщину, аби стати на захист рідної країни. З березня 2022 року захищав країну на посаді головного сержанта - командира відділення охорони роти охорони 114-ї бригади тактичної авіації. Олександр був нагороджений численними нагородами та відзнаками. 

Був справжнім патріотом, відповідальним військовим, який служив з честю. Був нагороджений багатьма грамотами, відзнаками, медалями командування частин, Міністерства Оборони України, Івано-Франківської міської ради.

16 квітня 2025 року нагороджений медаллю "За оборону Харківщини".

Воїн пройшов пекло війни на різних напрямках, та навесні 2025 року загинув на Харківщині.

Свій останній бій герой прийняв в населеному пункті Стариця Чугуївського району: 21  квітня 2025 року отримав поранення, несумісне з життям, прикривши своїх побратимів, проявивши незламність і самопожертву.

Олександр Григорців назавжди залишиться в пам`яті рідних, друзів, побратимів як символ мужності, відданості та любові до Батьківщини.

26 травня, рідні, близькі та побратими попрощалися із захисником у соборі Преображення Христового УГКЦ, після чого скорботною ходою провели його в останню путь.

Олександр Григорців у спогадах рідних 

"Ми з Сашком прожили разом майже 30 років – усе наше доросле життя, – розповідає дружина Вікторія. – Для нас Саша був не просто чоловіком і татом, він був нашою опорою, нашим спокоєм і нашою силою. Він завжди вмів підтримати, заспокоїти, обійняти так, що зникали всі страхи. Ми ніколи не думали, що втратимо його так рано… Але ми знаємо: він пішов, бо не міг інакше. Він завжди ставив суспільне вище власних інтересів".

Син Арсен і донечка Марсела згадують тата з любов`ю й гордістю:

"Тато навчив нас бути сміливими, чесними і не відступати коли важко. Він казав, що добро завжди має силу. Ми дуже сумуємо за ним. Але ми пишаємося, що він – наш тато, наш Герой..."

Родина зберігає його усмішку, голос і тепло у своїх серцях:

"Саша завжди з нами. У кожному дні, у кожній перемозі, у кожному кроці. Ми дякуємо йому за життя, за любов і за його подвиг".

Посмертні нагороди Олександра Григорціва

- Указ Президента України від 29.07.2025 №559 орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
- Наказ Головнокомандувача ЗСУ від 14.07.2025 №529 нагороджений Комбатантським Хрестом (посмертно)
- Відзнака міського голови м. Івано-Франківська «За честь і звитягу»;
- Рішенням міської ради від 13.11.2025 №4750-65/2025 Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Коломия».

Світла пам'ять відданому Українцю, вірному побратиму, воїну-герою, доброму сину, батьку, чоловіку, брату, другові Олександру Григорціву. Хай тепло спогадів наповнює світлом душі всіх, хто переживає буль утрати...