Незабуті: минає 11 річниця з дня загибелі Героя Романа Фурика
Рівно 11 років тому, 9 січня, загинув відважний воїн та відданий син своєї Батьківщини Роман Фурик. Захисник до кінця своїх днів боровся за свободу та незалежність України.
У цей день Інформатор Коломия згадує історія Героя.
Народився Роман Фурик 20 лютого 1963 року в коломийській робітничій родині. Навчався в школі №1, тепер – Коломийський ліцей №1, на стінах якого встановлена таблиця його пам’яті. Займався спортом, музикою. Закінчив музичну студію по класу баяна.
У 1981 році Романа призвали на строкову службу. Після неї він працював на Коломийському заводі сільськогосподарських машин і заочно вчився на історичному факультеті Чернівецького університету.
Роман розпочав службу у Коломийському відділі міліції у 1985 році, в інспекції у справах неповнолітніх, в карному розшуку, а з 1993 перейшов в Управління по боротьбі з організованою злочинністю. За 20 років служби у правоохоронних органах — десятки особисто знешкоджених правопорушників, ножове поранення, яке дістав 2002 у сутичці з озброєним злочинцем. 2006-го вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого коломийського відділу УБОЗ.
Ще з 1980-х займався бойовими мистецтвами та захоплювався філософією сходу, отримав інструкторську атестацію, здобув будо-паспорт у школі Хаберзетцера. Був тренером з карате-до, мав своїх учнів, заняття проводив безплатно. Роман учасник першого в Україні чемпіонату з бойових мистецтв, мав чорний пояс.
Захоплювався мотоциклами, після виходу на пенсію став членом коломийського мотоклубу «Карпати», суддею І категорії з мотоциклетного спорту, — судив міжнародні та всеукраїнські змагання, а також майстрував мініатюрні фігурки мотоциклів з усіма найдрібнішими деталями і дарував їх знайомим.
Брав активну участь у подіях Революції Гідності, під час протистоянь на барикадах київського Майдану дістав поранення в обличчя від вибуху світло-шумової гранати, — під лівим оком залишився шрам. Згодом долучився до Коломийської самооборони, а згодом і очолив її.
З початком російської збройної агресії проти України і бойових дій на Донбасі пішов на фронт добровольцем.
Воїн виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, зокрема на 2-му блок-посту Слов’янська, в районі м. Дебальцеве. Наприкінці 2014 вирушив у третє відрядження до зони АТО, — під Луганськ.
9 січня 2015 року близько 12:30, під час виконання бойового завдання з патрулювання території в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець на околиці селища Станиця Луганська, підрозділ батальйону НГУ потрапив у засідку, влаштовану незаконним збройним формуванням.
Під час двогодинного бойового зіткнення атаку вдалося відбити, — на допомогу прийшли інші підрозділи НГУ та МВС і бронетехніка ЗСУ, — але в ході бою загинуло двоє та поранено 14 військовослужбовців. Коли командира взводу поранили, Роман прийняв командування і не допустив паніки серед молодих "необстріляних" бійців, прикривав вогнем відхід побратимів.
У бою дістав смертельне поранення кулею снайпера, яка перебила сонну артерію. Захисник помер під час евакуації.
13 січня 2015 року провести в останню путь Героя прийшло понад тисяча коломиян, похований у Коломиї на Алеї Слави. Залишились батьки, молодший брат, дружина Уляна та двоє синів, Віталій і Максим.
Уже кілька років у Коломиї проводять турніри пам’яті Романа Фурика з міні-футболу.
Вічна та світла памʼять Герою... Щирі співчуття рідним та близьким...
