Ми щоразу народжуємось вдруге... Коли вранці дізнаємось, що клятий шахед чи бісова ракета цілились у наше рідне місто, але їм завадили українські ППО. Ми народжуємось знову і знову, коли наші найрідніші дзвонять з передової... Живий, цілий...
І щоразу частинка нас помирає разом з тим, хто поліг у цій боротьбі...
Цьогоріч наша редакція не бажає багато. Просто нехай у 2025 році ми будемо тільки народжуватись. Хай одного дня це припиниться. Ми прокинемось в мирній країні... Може, як і на початку цього пекла, нас розбудить вдосвіта мама, сестра чи хтось із друзів. Кінець війні. Ці бажані слова пролунають коротко, дзвінко. І заплаче навіть скупий на емоції. Ми обійматимемось, не вірячи, ми вітатимемо, не знаходячи слів... Хай буде так. Більше нічого не просимо ні в Бога, ні у Всесвіту... Головне слово, коротше за "МАМА". Це МИР. І ми його заслужили.
З Новим роком, рідні!