Пам'яті Героя України Володимира Лободюка: історія відважного бійця
16 грудня 2022 року стало трагічною датою для родини Лободюків... Під час бою в ході відсічі російського загарбника поблизу населеного пункту Яковлівка, Донецької області загинув 22 річний Володимир Лободюк. Мужній воїн та відважний командир...24 лютого 2024 року Володимир Зеленський присвоїв йому звання "Герой України" з наданням ордена "Золота Зірка".
Інформатор Коломия побував на відкриття анотаційної дошки молодому Герою й поспілкувався з його рідними та побратимами.
Старший лейтенант Володимир Іванович Лободюк "Дикий" народився 17 липня 2000 року у селі Коршів Коломийського району Івано-Франківської області. Був міцним і цілеспрямованим хлопцем. Сам обрав фах військового, а батько підтримав, коли подавали документи до училища.
Спортивний, енергійний, прямий, Володимир знав, на що йде, адже країна на той час уже була кілька років стані локалізованої війни. У 2021 році його відправили на Донеччину в ООС.
Від початку повномасштабного вторгнення рф Володимир став на захист України та її суверенітету. Проходив службу на посаді командира міноментної батареї 2 Другого гірсько-штурмового батальйону, 128 окремої гірсько-штурмової бригади.
Володимир очолив мінометну батарею в штурмовому батальйоні й з перших днів обороняв країну на гарячих напрямках спочатку на Запорізькому напрямку.. Після навчання за кордоном воїн відправився на Херсонський напрямок. Був чудовим командиром, завжди намагався дістати для своїх побратимів найкращу техніку.
Побратими Володимира пригадують, що під командування Віталія були чоловіки вдвічі старші за нього, та це не заважало йому стати для них справжньою опорою.
"В академії він вчився досить добре...Зразу було зрозуміло, що людина абсолютно орієнтується в справі. У нього було теорія, а в мене була практика й ми моментально знайшли спільну мову",- пригадує побратим "Ворон".
Після Херсонщини Володимир захищав Україну неподалік Бахмута.
"Він був безстрашний, авантюрний. Він вийшов на першу лінію, аби краще коригувати вогонь, хоч то і не була його робота", - продовжує "Ворон".
Володимир завжди дбав про особовий склад, Керувати було важко, але, попри свої 22 роки, він справлявся зі своєю задачею. Побратими пригадують, він вмів вдало поєднувати командування і дружбу, не давав "сісти собі на голову". Воїн був строгим до себе, але разом з побратимами показав себе як щирого та веселого хлопця.
Всі мрії та надії обірвалися 16 грудня під час бою в ході відсічі російського загарбника поблизу населеного пункту Яковлівка, Донецької області. В той день Володя загинув...
За тиждень тіло молодого офіцера повернули до рідного села, де і пройшов чин похорону.
Батько воїна Іван ще довго не міг прийти до себе після втрати сина, та зрозумів, що пам'ять про нього потрібно зберегти. А далі довга та тяжка дорога до почесного звання "Герой України".
24 лютого 2024 року Володимир Зеленський присвоїв йому звання "Герой України" з наданням ордена "Золота Зірка".
А цьогоріч, у День Героїв, на фасаді школи, де навчався Володимир встановили меморіальну дошку в пам'ять про захисника. Побратими разом з батьком Володимира в цей день розмістили зображення ордена на пам'ятнику офіцера.
Вічна пам'ять воїну...
