Перлина Карпат та центр гірського туризму: історія селища Ворохта
Ворохта — одне з найбільших курортних селищ України, яке ще з давніх-давен привертало увагу мандрівників. Туристи приїжджали, щоб поринути в тишу гір, милуватися засніженими вершинами та насолоджуватися неповторною атмосферою гірського відпочинку. Сьогодні це селище зберігає свою унікальність, яка й досі манить до себе людей.
Інформатор Коломия розповість історію курортного села Ворохта.
Туристичний буклет "Гуцульщина" називав Ворохту найбільшим зимовим курортом, адже при населенні 3,2 тисячі людей, туристів приїжджало сюди вдвічі більше.
Туристичний "бум" розпочався у далекому 1893 році, коли італійські інженери через селище проклали залізничну гілку Станіславів - Вороненка. До сьогоднішніх днів частиною Транскарпатської залізниці їздять локомотиви з Івано-Франківська до прикордонного селища Ділове.
В селі почали з'являтись санаторії та готелі, одним із перших був "Чорногірський дворик", заснований коломийською філією Татранського товариства. Туристів не зупиняли ні віддаленість поселень, ні примхливий гірський клімат. Всього кілька дощових днів могли перекреслити перспективи всього сезону.
Відомий Ворохтянський віадук, який полонив соцмережі як чи не найінстаграмніше місце у Карпатах, насправді мав виглядати геть по-іншому. Планувалось, що мають збудувати звичайний залізничний міст, однак під час прокладання колій знайшли поклади якісного пісковику.
В часи Першої світової війни все змінилось... Ще тоді, на початку ХХ століття, росіяни, як і зараз нищили українські пам'ятки архітектури. Російські солдати підірвали славнозвісний віадук, який відбудують аж у 1925-1927 роках. Окупанти також зруйнували альпійські пансіонати та вілли. Жодна подібна будівля не пережила бойових дій.
У 1927 році Ворохта вийшла з підпорядкування Микуличина і стала самостійною громадою. Станом на 1930-ті роки у селищі вже діяло 42 пансіонати, готелі та відпочинкові бази, а також 30 вілл та літній табір для дітей залізничників. Працювали пошта, аптека та ресторани, а у випадку хвороби можна було звернутись до сільського лікаря.
Влітку відвідувачам пропонували безліч розваг, наприклад народні ігри й танці, катання вузькоколійкою чи купання у річці Прут, а взимку селище перетворювалось на гірськолижний курорт. Чи не найпопулярнішою атракцією у Ворохті були піші мандрівки в гори. Місцеві провідники водили туристів в одноденні вилазки на Кичеру (1249 м), Ребровач (1219 м) та Кукул (1540 м). Для більш підготовлених мандрівників організовували кількаденні походи на Чорногору.
Навесні 1922 року у Ворохті побудували перший професійний у країні трамплін на схилах гори Ребровач, що на три роки раніше, аніж у Закопаному. Одразу після відкриття лижної траси, у селищі провели третій чемпіонат Польщі зі стрибків на лижах.
У Другу світову війну були зруйновані база коломийського туристичного товариства "Чорногора", санаторії та бази відпочинку. А споруди, які були візитівкою курортної Ворохти, сьогодні стають усе більш раритетним явищем.
Те, як сьогодні виглядає все ще курортне та туристичне селище Ворохта можна переглянути у фоторепортажі Інформатора.
Частина матеріалу написана на основі інформації з книги Ірини Пустиннікової “Карпати. Коротка історія мандрів”.
Читайте також:
- Магічний центр Гуцульщини: історія села Криворівня
- Найбільше гуцульське село в долині Пруту: історія Микуличина
- Серед гір і мольфарів: історія мистецького та солеварного міста Косів
- Дземброня: перлина Гуцульщини та ворота до найвищих карпатських вершин
- 600-річна історія Жаб’є – серця Гуцульщини, захованого серед легенд і гір
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com
