Під звуки трембіти, скрипки і оплески Коломия прощалася з Любомиром Грабцем
Сьогодні Коломия проводжала у вічність частину української патріотичної історії - Кавалера пластового ордена Святого Юрія в сріблі, ідейника та громадсько-політичного діяча Любомира Грабця. Син командира групи УПА–Південь, Любомир Омелянович навіть у темні часи радянської окупації стояв на патріотичних засадах, розповідав правдиву українську історії - про боротьбу і репресії, від яких і сам потерпав ще з малих років... Сьогодні кількасот українців прийшли провести Друга Клопота в останню дорогу, зі щемом відпускаючи в історію цю непересічну світлу Людину.
18 серпня щойно по 11 годині дня до церкви св. Йосафата потягнулися з усібіч люди. В руках - жовто-блакитні хризантеми.
Вітряно, щемливо, незвично тихо, хоч під храмом сотні людей. Ось до входу вишукувались пластуни, в скорботній повазі знявши берети, поруч - учні, колеги, сусіди, освітяни, близькі й далекі знайомі Любомира Омеляновича Грабця.
Це була людина доброї вдачі, інтелектуал, трохи суворий, але правдивий, відданий ідеї українського націоналізму в правильному її розумінні. Ідеї, до котрої ще й нині не всі доросли, але яка саме в наші дні викристалізувалася з болю, відчайдушної віри й героїчного протистояння.
На невеликій площі перед церквою було навіть затісно, шкода, що влада не подумала перекрити вулицю.
Коли труну виносили з храму - задзвеніли дзвони карильйону, а далі пролунали тужні звуки трембіти. Гімн на сотні голосів зупинив перехожих, змусивши відкласти клопоти і віддати Другу Клопоту данину шани.
Проводжали Любомира Грабця тривалими оплесками як символ поваги до його непростої історії, великого надбання й безумовної любові до України, виховання нового покоління, збереження нашої культури і боротьби.
Любомир Омелянович Грабець народився 15 вересня 1942 року в місті Любачів (нині Польща). Закінчив школу в селі Ковалівка. Згодом навчався у Коломийському педколеджі та у Львівській консерваторії. Деякий час займав посаду завідувач організаційного сектора Львівського туристичного клубу "Карпати".
З 1990 по 1994 рік працював завучем Коломийської ґімназії.
З 1995 по 2002 рік очолював Коломийський індустріальний-педагогічний технікум. З 2002 по 2004 рік працював заступником Коломийського міського голови, а з 2004 року - директором Коломийського будинку освіти.
Любомир Грабець, серед пластунів відомий як "друг Клопіт". У березні 1989 року у Любомира Грабця та інших коломийських пластунів зʼявилась ідея відродити Пласт у Коломиї. Власне, перші учасники відродженого Пласту в Коломиї були учні тодішньої ґімназії.
У вересні 2017 року Любомира Грабця відзначили орденом святого Юрія у сріблі за його наполегливу працю із часу відродження Пласту в Україні. За більш ніж два десятки років друг Любомир виховав не одне покоління юних патріотів.
Відзначивши свій 83-ій день народження, Любомир Омелянович за два дні помер. Тихо, скромно... вранці 17 вересня його серце зупинилося, лишаючи нам тільки спогади.
Серед вихованців друга Клопота була й журналістка Інформатора, для неї Любомир Грабець став першим виховником у Пласті та наставником по життю.
"Друг Клопіт завжди міг навчити чогось важливого: чи то заграти на сопілці, чи вправно нарубати дров. Але найбільше запам’яталися його історії на пластових таборах. Вони були не просто цікавими, але й направду повчальними, цінними. Він учив нас бути справжніми, щирими й дружніми. Бо лише разом, у гурті, можна чогось досягти", - розповідає пластунка, журналістка Єлизавета.
Торік, у межах дослідження історії коломийського Пласту, ми мали нагоду поспілкуватися з Любомиром Грабцем. Серед іншого пролунало й запитання: "Що б Ви могли сказати сучасній молоді, зокрема й пластунам, зважаючи на Ваш життєвий досвід?".
Відповідь Друга Клопота була короткою, але дуже влучною:
"Тільки в гурті. З щирими товаришами, які не гладять по голівці. А як зле, то скажуть, що зле. Ті, які у будь-який час підставлять своє плече. Тобто завжди гуртуватись у спільноту. Ну, і хочу побажати бути у товаристві, у гурті... Самому бути потрібним спільноті, і щоб чути себе захищеним і підтриманим".
У вересні 2022 року Любомир Грабець до свого ювілею видав книгу "Щоб не було запізно!". Сьогодні,
Вічна та світла памʼять Сину України, Другу Клопоту, коломийській легенді Любомиру Омеляновичу Грабцю. Хай пам'ять про нього живе у серцях коломиян, хай множаться у долях учнів його мудрі настанови.
