Річкове каміння, розбитий посуд та не тільки: мешканка Верховини оригінально декорувала свій дім
Оксана Сусяк з Верховини зробила свою оселю унікальною, оздобивши її мозаїкою з річкового каменю Чорного Черемошу, розбитого посуду, кераміки, а ще - морськими мушлями та старими речами. Жінка вже 23 роки займається такою творчістю. Крім фасаду своїх двох садиб, цим матеріалами пані Оксана також прикрасила піч, подвір'я та надгробок матері.
Інформатор Коломия ділиться матеріалом Суспільного.
Першу стіну з річкового каменя Оксана Сусяк виклала приблизно 23 роки тому, коли повернулася у рідне селище Верховина з Києва. У столиці вона навчалася на інженера-технолога молочної продукції. Проте жінку приваблювала творчість.
"Всі оселі вагонкою оббивають, а мені захотілося зробити цікаву стіну. У мене з каміння з'явилися візерунки. Квіточку зробила, по-нашому — "чіча". Знайшла камінчик схожий на яблучко, інший — на листочок, а подовгуваті камінчики — ніби пальчики", — розповідає мисткиня.
Допомагала носити їй каміння з річки мама. Жителі Верховини дивувалися цьому заняттю, поки не побачили мозаїкою викладену з каміння стіну в її садибі.
"Уявіть собі: кожен день ношу каміння. Подумали, що щось недобре зі мною. Пригадую: ми ще потім з мамою сперечалися, хто який камінчик знайшов, бо забувається, перебираєш дуже багато. Це є вічне. Нас не було, а це було, і є, і буде. Оце ходиш горами, бачиш ці скелі й думаєш: "Боже мій, скільки воно людей бачило. Мені мармурів не треба, а от каміння — йо", — каже Оксана Сусяк.
Наступні роботи мисткиня створювала більш кольоровими й почала використовувати нові матеріали: кераміку, кольорове скло, мушлі, панцирі раків. Також Оксана використовує речі, які її друзі збиралися викидати. Жінка каже: дає їм друге життя, вплітаючи у мозаїку.
Вхідні сходи садиби Оксани Сусяк теж викладені каміннями з Чорного Черемошу. Каже: раніше вони були бетонними, але через те, що час від часу розсипалися, вирішила їх удосконалити.
"Я кликала майстрів один, другий рік. І добре, що вони не приходили, тому що я зробила так, як я люблю. А я дуже люблю каміння. Воно таке в мене характерне, красиве. Уявляєте, були б собі такі рівні, відшліфовані сходи, як у всіх. Це — не моє", — говорить мисткиня.
По боках східців — рухомі конструкції. На найвищій — фігура людини, яка виливає з пляшки воду. Сходи жінка продовжує оформляти. Вона не поспішає завершувати роботу, бо хоче створити експозицію, яку сама вподобає.
Покійна матір Оксани Сусяк теж так прикрашала екстер'єр будинку. На подвір'ї досі є вази-стовпці, які вона зробила. Вони здебільшого оздоблені розбитим керамічним посудом. Тому мисткиня вважає, що таке захоплення передалося їй від матері.
"Також від неї навчилася вільно мислити, боротися за правду, демократію, шанувати природу. Я ще сподіваюся, що колись напишу про це книжку: життя з мамою, її думки, моє життя", — говорить Оксана Сусяк.
Одну вазу-стовпець жінка доробила сама, бо мама не встигла.
"Це було десь перед смертю мами. Я зайшла до кімнати, вона сидить така сумна. Я кажу: "Мамо, чому ти така сумна?" Звісно, дурне питання, але вона мені каже: "Бо я ще не зробила одного стовпчика". Я відповіла: "Мамо, я зроблю", — пригадує мисткиня.
Надмогильний пам’ятник для матері донька Оксана Сусяк також виготовила з мозаїки.
Оксана Сусяк переробила несправну гуцульську піч на нову. Її теж прикрасила авторською мозаїкою. Служить вона вже 22 роки та обігріває дві кімнати.
"Якби пічник бачив, як я робила цю піч, він би заплакав, тому що в мене інструментів не було. В мене була радянська викрутка, сокира, молоточок, ніякої болгарки чи зубила", — пригадує жінка.
Піч прикрасила не тільки камінням, але й використала кольорове скло та шматочки помаранчевої цегли.
"Зверху у мене вийшов тризуб, а внизу — ніби полум'я. Звісно, є чічі — квіточки. Також я зобразила ромби — саме цей орнамент є мотивом із гуцульського ліжника 1970-х років. Він у мене є на лаві й бачимо повторення цього орнаменту на пічці", — каже мисткиня.
Матеріал для прикрашення жінка привозила звідусіль. Під час відпочинку у Коктебелі Оксана Сусяк збирала мушлі та кольорові камінці, якими вдома прикрасила стіну. Там і зобразила мозаїку на морську тематику. Також використала для неї каміння з Ісландії та місцевої річки Чорний Черемош.
"Внизу я зробила морське дно, підводний човен. Тут у мене є різні тваринки підводного світу. Окрім того, використала дві розбиті тарілки і в'язану серветку", — каже Оксана Сусяк.
Жінка також проводить майстер-класи з мозаїки для туристів. Пригадує, як до неї на заняття прийшла пара молодят під час свого медового місяця.
"Моя садиба спочатку надихає, а потім вони вже творять собі. Люди настільки роблять гарно, що я дивуюся. З мінімального матеріалу в них виходять тваринки, квіточки, природа, навіть ковбої були. А я поруч тішуся, ніби працюю разом з ними. Мій девіз — з нічого робити щось", — додає Оксана Сусяк.
Жінка називає каміння з місцевої річки своїм скарбом. Біля Чорного Черемоша вона придивляється до кожного камінчика і вже бачить майбутній візерунок. А ще каже: "каміння такі мовчазні, вони якусь таку таємницю знають, яка невідома нам".
Читайте нас у Facebook
