Розкішна кам'яниця на вул. Франка | що було в будівлі під №3

На початку вулиці Франка у Коломиї стоїть велична та розкішна двоповерхова будівля. Її можна назвати справді багатою, адже за останнє століття неодноразово саме в цій будівлі розміщувався банк - чи то цісарсько-королівський, чи то державний. 

Інформатор Коломия пропонує дослідити частинку історії будинку №3 по вул. Франка за дослідженнями молодого краєзнавця Іллі Криворучко.

Варто розпочати з того, що колись ця вулиця мала назву Крашевського. Власне, у телефонному довіднику 1912 року згадується про те, що в даній будівлі за тодішньою адресою вул. Крашевського, 5, знаходилася філія австро-угорського банку, а також помешкання її начальника. Вперше про філію австро-угорського банку згадується в шематизмі 1902 року.

Далі, під час Першої світової війни, за спогадами поручика Австро-Угорської армії Володимира Бемка, «була вона зареквірована для військової влади на канцелярій запасного коша 24 п. п. і на приватне мешкання полк. фон Вальтера».

Під час існування ЗУНР у цій кам’яниці розмістилася Окружна Військова Команда. За М. Савчуком та В. Гавриленком, очолював сотник Теодор Примак, заступник – В. Бемко, ад’юнтант – хорунжий Іван Данищук, шеф штабу – сотник Омелян Паліїв (згодом – В. Бемко), інтендант – підхорунжий Микола Вишиванюк. Там працювали також 4 телефоністки. Фактично ОВК виконувала обов’язки військкомату: мобілізація, боротьба з дезертирством, виявлення диверсантів і т.д. Забезпечувала перебування високих гостей у Коломиї: у листопаді 1918 року – секретаря військових справ ЗУНР Дмитра Вітовського, 5 квітня 1919 – начальника корпусу УСС Юрія Отмарштайна, 25 квітня 1919 – начального вождя УГА, генерала Михайла Омеляновича-Павленка, кінець січня 1919 – полковника Легіону УСС Василя Вишиваного, який мав завдання зміцнювати повітові команди військовими відділами. Діяла ОВК аж до румунської окупації Коломиї кінця травня 1919 року.

Під час панування польської влади будівля знову виконувала функції банку: там розмістилося бюро Банку польського. Як і в часи Австро-Угорщини, також у кам’яниці мешкав начальник бюро. Ще варто додати, що було окреме помешкання віцедиректора, згідно з телефонними довідниками початку 1930-х.

Під час радянської окупації Коломиї в 1939-41 роках, імовірно, банк був націоналізований.

У часи Другої світової війни, за спогадами довгожителя Юрія Сербинського, знаходилося помешкання гестапо разом зі своїми службами. 8 вересня 1941 року почало діяти в Коломиї гестапо, яке складалося з 25 німецьких урядовців і з 20 етнічних німецьких та українських охоронців. Команду Коломийського гестапо, яке фактично керувало знищенням євреїв, очолив оберлейтенант Лейдеріц Петер, а його заступником був Швенкер Вернер Отто. До складу команди входили Леке Фріц, Ебергольд Альберт, Фігнер Еріх, Фон Гелен Ганс, Фрост Роберт, Майдер Франц, Вайсман Курт та інші.

Довідково. Петер Лейдеріц (5.01.1911, м. Кірх-Беєрфут, Німеччина - 22.02.1949, Варшава, Польща) - німецький оберштурмфюрер СС, керівник гестапо в Коломиї(з 8.09.1941 по грудень 1943 року). З 1.11.1931 - член НСДАП. Член СС з 1938 року. У 1931-33 роках - член СА, у 1931-35 роках працював у поліції як Oberwachtmeister(унтер-офіцер). У 1938 році працював у гетто в Дармштадті. З 16.06.1941 - член Загального уряду. 21.09.1941 року арештував 250 євреїв у Коломиї, а через 3 дні дав наказ своєму заступникові Ервіну Гей у Косові застрелити більше ніж 2000 євреїв. У грудні 1941 року - організатор масового спалення 2600 євреїв у Городенці. 3-4 квітня 1942 року члени німецької поліції безпеки (SIPO) під командуванням Петера Лейдеріца провели широкомасштабний "Акціон" в гетто Коломиї, і близько 5000 євреїв було депортовано до табору смерті Белжец і там вбито в його газові камери, тоді як кілька сотень хворих або відмовилися від депортації були вбиті в гетто шляхом стрілянини або спалені живими, коли деякі будівлі були підпалені німцями. 7 вересня 1942 року в Коломиї за вказівками Петера Лейдеріца та під прямим командуванням Альберта Вестермана відбулася чергова масова депортація "Актіон". На місці було вбито близько 300 євреїв, серед них багато дітей. Після закінчення війни британські слідчі військових злочинів із місцевим американським комітетом досліджень допитували дружину Лейдеріца в Кірхбірфурті / Оденвальді. Його знайшли поблизу та заарештували 13 серпня 1946 р. Його затримали в американському CIE 91 в Дармштадті. 31 жовтня 1946 року поляки звертаються з проханням про екстрадицію до влади США. 18.12.1946 року був екстрадований до Польщі владою США разом зі своєю жінкою Анною-Лізою Лейдеріц. Петеру Лейдеріцу було проголошено смертну кару, і 22.02.1949 року був страчений у Варшаві. Його дружина також мала смертний вирок, але його замінили на довічне ув'язнення. Вона померла в лікарні в Грудзендз [13-15].

У часи другої радянської окупації Коломиї 1944-1991 років знаходився там Державний банк (або Сбербанк). У 1947 році в Держбанку відбувся обмін старих грошей на нові зразка 1947 року.

Донедавна будівля продовжувала виконувати функцію банку, але вже Приватбанку. До слова, це пам’ятка культурної спадщини місцевого значення.

Станом на квітень 2025 року приміщення, де раніше діяв ПриватБанк, виставили на аукціон з правом довгострокової оренди. Цікаво, що приміщення може бути використане лише для розміщення відділення банку. Детальніше ТУТ.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram,  Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com.