Шутка, бесаги та цвіклі: словник гуцульського Великодня
Великдень на Гуцульщині завжди супроводжується не лише велична церковна служба, але й особливою, колоритною говіркою, яка робить це свято по-справжньому домашнім.
Розповідає Інформатор Коломия.
Шутка — це традиційна освячена вербова гілочка. Відповідно, і Вербна неділя в Карпатах та на Покутті часто називається Шутковою. Здавна вважається, що легеньке биття гілочкою зі словами “Не я б'ю, шутка б'є…” приносить здоров'я та силу на весь наступний рік.
Кістка (або писачок) — давній і незмінний інструмент для розпису яєць гарячим воском. Саме за допомогою цієї крихітної лійки майстрині створюють дрібні, філігранні геометричні візерунки на знаменитих гуцульських писанках. Цікаво, що назва збереглася ще з тих часів, коли цей інструмент дійсно виготовляли з тонких пташиних кісточок.
Бесаги — традиційна подвійна ткана торба, яка колись заміняла горянам звичні нам великодні кошики (пасківники). Раніше високо в горах було не надто зручно йти до церкви з плетеним кошиком у руках. Тому святкову їжу складали у бесаги, які перекидали через плече або на спину коню, щоб безпечно спуститися крутими стежками до храму.
Бабка — солодка, здобна великодня випічка. На Гуцульщині господині часто чітко розрізняють святковий хліб: паска може бути не надто солодкою, іноді з додаванням сиру чи простого тіста. А от бабка — це завжди дуже солодка, пухка здоба, щедра на яйця, масло та родзинки, яку випікають у спеціальних високих формах.
Буц — свіжий, злегка підкопчений овечий або коров'ячий сир. У великодньому кошику справжнього ґазди буц займає таке ж почесне місце, як і домашня ковбаса. Запечений у печі або злегка придимлений на вогні, він стає справжнім делікатесом після довгого суворого посту.
Цвіклі (або бурячки) — гостра святкова закуска з натертого червоного буряка та міцного свіжого хрону. Без цієї страви просто неможливо уявити великоднє застілля. Цвіклі ідеально пасують до м'ясних страв і здатні “пробити” на сльозу навіть найзагартованіших любителів гострого.
Сєчєнє (свячене) — так називають усю їжу, яку щойно принесли з церкви після освячення. Коли родина повертається з храму, молиться і сідає за стіл, починається святковий сніданок — усі дружно “розговляються сєчєним”.
Волочільний (або Обливаний) понеділок — наступний день після Великодня. Зранку традиційно молодь обливається водою на здоров'я, а дітлахи та похресники йдуть “волочитися”. Вони відвідували своїх хрещених батьків, несли їм писанки та невеликі калачі, отримуючи натомість солодощі чи “волочільне” у вигляді дрібних грошей.
Дивіться нас в YouTube
