"Сніговик" чи "снігова баба": що насправді символізує найпопулярніша зимова фігура
Ліплення зі снігу — одна з найдавніших зимових розваг, до якої із задоволенням долучається вся родина. Найпоширенішою сніговою фігурою в усьому світі вважають сніговика. Та чи справді для українців він завжди був "сніговиком", а не "сніговою бабою"?
Розповідає Інформатор Коломия посилаючись на Інформатор Калуш.
Снігові фігури з’явилися задовго до сучасних святкових традицій. Класичний образ із трьох снігових куль різного розміру, складених одна на одну, відомий людству з давніх часів. У народній культурі сніговик був не просто забавкою, а мав глибокий символічний зміст.
У давніх язичницьких віруваннях снігова фігура вважалася втіленням духів зими. На території Київської Русі вона мала жіночий образ і називалася "снігова баба". Вірили, що саме вона керує заметілями, морозами та хуртовинами. До снігової баби зверталися з проханнями про пом’якшення холодів або захист від лютих морозів.
Водночас у західноєвропейських культурах снігова фігура майже завжди мала чоловічу стать. Саме звідси походять назви snowman, Schneemann. Слово "сніговик" в українській мові набуло широкого вжитку лише у XX столітті. Тож традиційно для українців ближчим є образ саме "снігової баби", хоча сьогодні обидві назви вважаються правильними.
У різних народів світу до снігових фігур ставилися по-різному:
У Скандинавії вважали, що сніговики слугують пасткою для злих духів: ті приймали їх за людей, вселялися всередину й уже не могли вибратися.
У Норвегії сніговиків навіть називали "білими тролями". Зустріти таку фігуру ввечері вважалося поганою прикметою, а дивитися на неї з вікна в сутінках — небезпечним.
У Румунії сніговиків прикрашали намистом із часнику, вірячи, що це допоможе відлякати нечисту силу. Кожен елемент мав своє значення і був частиною обрядового захисту.
Навіть звичні деталі "одягу" сніговика мають символічне походження. Перевернуте відро на голові означало добробут і достаток у домі. Морквяний ніс слугував жертвою духам, які відповідали за врожай і плодючість. Руки з гілок або мітли символізували здатність розганяти хмари й негоду.
Починаючи з XIX століття, сніговики поступово втратили своє сакральне значення і стали невід’ємним атрибутом Різдва та Нового року. Їх почали ліпити біля будинків, прикрашати шарфами, шапками, гірляндами або виготовляти з різних матеріалів. Водночас перше відоме зображення сніговика датують 1380 роком — воно збереглося на полях старовинного Часослова, який нині зберігається в Нідерландах.
Попри сучасний святковий вигляд, сніговик або ж снігова баба й досі залишається символом зими з глибоким корінням у народних віруваннях і традиціях.
Слідкуйте за нами в Instagram
