Поки літнє сонце сховалося за хмарами, а липневий дощ несподівано накрив Коломию, наче тиха пісня літа, — місто ніби перевдягнулося у сріблясту вуаль. Бруківка блищить, калюжі віддзеркалюють фасади старих будівель, а перехожі, злегка розгублені й усміхнені, крокують повз кадри, які хочеться зафіксувати назавжди.