У Коломиї на вічний спочинок провели Героя Дмитра Губанова
Скорботний день для Коломийської громади... В останню дорогу сьогодні проводжали мужнього воїна, люблячого батька, чоловіка, дорогого сина, брата та друга Дмитра Губанова, який поліг, захищаючи Батьківщину.
Інформатор теж віддав шану Герою.
Губанов Дмитро Сергійович народився 20 березня 1984 року в сім’ї віськового. Його дитинство було сповнене радості і водночас втрат. Коли Дмитро був ще малим, трагічно загинув його батько. Відтоді про нього та його сестру піклувалася мати, виховуючи їх у любові, чесності й стійкості. Саме приклад матері дав Дмитрові силу духу, відповідальності, і здатність допомагати іншим.
У ранньому віці родина переїхала до Коломиї, де Дмитро виріс й закінчив школу №8. Після навчання він обрав трудовий шлях в будівництві. Все життя працював руками, створюючи не лише будівлі, а й добрі справи. Його знання, досвід робили Дмитра майстром своєї справи. Колеги завжди відзначали його професійність, відповідальність і готовність допомогти.
В 2006 році Дмитро одружився. В подружжя народилося дві донечки – Яна та Олександра. Він був люблячим і турботливим батьком, навчав дітей чесності, любові до ближнього і поваги до рідних. Дмитро був щирою людиною, мав багато друзів, які цінували його відповідальність, почуття гумору та підтримку.
Коли настав час, чоловік став на захист України. Був стрільцем-санітаром механізованого батальйону 117-ї окремої важкої механізованої бригади. Він боровся за мир, свободу та майбутнє українського народу. Та 1 листопада 2024 року життя захисника обірвалося під час виконання бойового завдання на Донеччині.
І тільки через рік після загибелі Дмитро повернувся на вічний спочинок.
Сьогодні, 20 листопада 2025 року, із Героєм прощалися у Коломиї. Із болем та жалем проводжали захисника в останню путь рідні, близькі, друзі, сусіди, молодь...
Скорботна хода пройшла центром міста від Катедрального собору Преображення Христового УГКЦ до церкви св. Михаїла. Небайдужі на колінах, схиливши голову, зустрічали траурну процесію, віддаючи шану полеглому воїну. Поховали Дмитра на Алеї Слави на коломийському кладовищі.
Осиротіли без турботливого тата дві донечки, люблячого сина втратила мати, надійного друга - близькі, колеги та побратими... Він міг ще зробити багато доброго для цього світу, для своєї країни, своїх рідних, та не судилося... Хай його стомлена душа знайде спокій у вічному царстві.... Світла пам'ять Дмитру. Щиро співчуваємо рідним, близьким, всім, хто зігрівався його словом, надихався чи відчував його підтримку.
