У Коломиї погодили відкриття меморіальних дощок в пам'ять про 7 захисників

Розповідає Інформатор Коломия з посиланням на рішення виконкому.

Зокрема, незабаром у громаді відкриють меморіальні дошки таким воїнам:

На фасаді Державного навчального закладу “Коломийський професійний ліцей сфери послуг” Ілюку Ігореві Дмитровичу. Ігор Ілюк народився 13 листопада 1973 року в с. Кринички Коломийського району. Навчався у Замулинецькій школі, згодом закінчив Вище професійне училище №17 за спецільністю токар. Працював на заводі "Коломиясільмаш". Ще в грудні 1992 року вступив до лав ЗСУ в десантно-штурмові війська. Згодом працював ремонтником-будівельником. Проживав у Коломиї. В 2023 році мобілізувався до 77-го батальйону ТрО. Ігор Ілюк служив номером обслуги зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно- артилерійського взводу роти вогневої підтримки. Загинув воїн 25 січня 2024 року внаслідок хімічного отруєння в с. Червоне Запорізької області.

На фасаді комунального закладу фахової передвищої освіти «Коломийський медичний коледж ім. І. Франка» Якобуці Олексію Миколайовичу. Олексій Якобуца народився 2 лютого 1983 року в Коломиї. Навчався у Коломийській школі №1. Згодом зрозумів, що його покликанням є допомога людям, тож вступив до медичного коледжу, який завершив з відзнакою. Деякий час жив у Івано-Франківську, де зустрів свою кохану дружину Віталію. Згодом у подружжя народилося двоє чудових діток: Микола та Яна. Сім'я Якобуців пізніше повернулася до Коломиї, де Олексій працював керівником кількох аптек.  У 2015-2016 воїн приєднався до лав ЗСУ та воював у АТО. Після служби Олексій працював керівником на Новій пошті. 12 березня 2024 року воїн знову став на захист Батьківщини.Герой загинув 1 листопада поблизу населеного пункту Білогорівка, Луганської області, боронячи Україну від загарбника. 

На фасаді Коломийської філії №10 Коломийського ліцею №9 Івановичу Петру Богдановичу. Петро Іванович вчився у школі №10, згодом продовжив навчатись у 17 училищі. Воїн долучився до Збройних сил 1 грудня 2023 року. Служив навідником 109 окремого гірського-штурмового батальйону 10-ї ОГШБр “Едельвейс”. Загинув 10 лютого 2024 року через скид вибухового пристрою з ворожого дрону біля населеного пункту Веселе Бахмутського району Донецької області. У нього залишилася мама, кохана, брат та племінники.

На фасаді Коломийського ліцею №8 Розвадовському Олексію Івановичу.  Олексій Розвадовський народився 17 червня 1973 року в Коломиї. Навчався у ЗОШ №8, згодом закінчив ПТУ №18. У 18 років пішов служити в армію. Працював будівельником. У 1995 році одружився, а в 1996 році у подружжя народилась донька Інна. З початком повномасштабного вторгнення був призваний до Збройних сил України. Служив командиром відділення дозиметричного контролю 203-ї навчальної авіаційної бригади імені Владислава Рикова. Помер військовослужбовець 25 квітня 2025 року під час несення служби. 

На фасаді Шепарівцівської філії Коломийського ліцею №5 імені Т.Г. Шевченка Пукасу Ярославу Петровичу. Воїн Ярослав народився 10 вересня 1976 року в Коломиї. В 1991 році закінчив школу у Шепарівцях, згодом був призваний в ряди української армії. З початком повномасштабної війни Ярослав добровільно приєднався до лав ЗСУ. Коломиянин Ярослав Пукас був гранатометником 124 бригади територіальної оборони, 17 вересня його життя обірвалося  під час виконання бойового завдання.

На фасаді Коломийського ліцею №2 Могильняку Сергію Романовичу. Сергій народився 5 червня 1990 року в Коломиї. Навчався у ліцеї №2, згодом вступив до індустріально-педагогічного технікуму. Після завершення працював на різних роботах. Протягом 7 років жив у Одесі, та повернувся до рідного міста. 8 травня 2024 року Сергій Могильняк добровільно доєднався до ЗСУ. Сергій Могильняк служив інспектором вищої категорії та начальником відділу інспекторів комендатури швидкого реагування 1 прикордонного загону Сергія Могильняка. Боронячи українські території від загарбників, 10 лютого 2025 року воїн отримав важкі поранення на Харківському напрямку. Захисник помер у госпіталі. 

На фасаді Коломийського ліцею №1 імені В. Стефаника Фудалі Любомиру Івановичу. Любомир Фудаля народився 20 липня 1972 року в селі Товсте, Заліщицького району. Навчався в Коломийському училищі №14, а потім заочно в Коломийському деревообробному технікумі. Захищав Україну в складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. 15 червня серце воїна Любомира Фудаля зупинилось у госпіталі. В Героя залишилось двоє дітей: син Дмитрій та донька Дарина.

Вічна пам'ять захисника...