У Коломиї попрощалися із захисником Юрієм Фуриком
Коломия знову у жалобі... В останню земну дорогу сьогодні проводжали воїна Юрія Фурика. Рідні, близькі, духовенство, представники влади та коломияни траурною ходою пройшлися вулицями міста, де колись жив та ріс захисник. Громада на мить зупинилася, щоб віддати шану Герою та вшанувати його пам'ять...
Інформатор також доєднався до церемонії прощання та віддав шану оборонцю.
Сьогодні рідна земля Коломиї приймає у обійми свого сина Юрія Фурика. Його життєвий шлях розпочався тут 4 листопада 1976 року. За розповіддю близьких, він був людиною, яка обʼєднала в собі всю Україну. Народившись на заході, він разом із родиною переїхав до Покровська, де прожив усе життя, працював та пустив глибоке коріння. Але коли настав час випробувань, він без вагань став на захист обох своїх домівок.
У вересні 2024 року Юрій приєднався до 153-ї окремої механізованої бригади. На посаді такелажника евакуаційного відділення він виконував одну з найважчих робіт — під обстрілами рятував техніку та побратимів. Його поважали всі. Побратими бачили в ньому надійну опору - Юрій був тим, хто ніколи не підведе, хто підставить плече у найважчу хвилину та поділиться останнім. Командири цінували його за дисципліну, професіоналізм та неймовірну витримку. Він був людиною слова: якщо Юрій брався за справу — вона була зроблена.
Та 4 квітня 2026 року життя захисника обірвалося. Він загинув воїном, і залишиться в памʼяті всіх, хто його знав, мужнім, чесним і вірним сином свого народу.
Чин похорону Юрія Фурика відбувся 24 квітня в місті Коломиї. Церемонія прощання розпочалася в Катедральному соборі Преображення Христового УГКЦ. Далі рідні, близькі, духовенство, представники влади та коломияни траурною ходою під звуки похоронного маршу пройшлися вулицями міста, де колись жив та ріс захисник. Від церкви св. Михаїла скорботна процесія відправилась на кладовище. Поховали захисника на Алеї Слави з військовими почестями.
У Героя залишились батьки Віра і Ярослав, сини Євгеній та Ярослав, які були його гордістю, надією та головним сенсом житття. У жалобі сестра Іванна з чоловіком, близька та далека родина, сумують друзі, побратими, знайомі. Рідні захисника вірять, що тепер Юрій нарешті зустрінеться із дорогою серцю Мариною, яка спочиває в іншому місці, але як вважають родичі, для справжнього кохання та пам'яті немає відстаней і тепер вони будуть разом там, де немає більше болю та розлук.
