Питання, які мали би бути вирішені ще вчора, досі на порядку денному: зайнятість ветеранів, якісні ветеранські хаби, прозора політика відбору очільників ветеранських спільнот та допомога із адаптацією, реабілітацією й абілітацією. Все це досі на стадії обговорення.
Як знайти себе після війни? Чи готові громади приймати ветеранів не лише з подяками й нагородами, а й із конкретними можливостями? І чи справді влада готова чути тих, хто захищав державу? Ці та інші непрості питання обговорювали 20 листопада на регіональному ветеранському форумі в Коломиї. Було чимало відвертих історій, успішних прикладів, болючих зауважень і запитань, на які досі немає відповідей.
Інформатор відвідав ветеранський форум, що відбувся у Коломиї 20 листопада й ділиться цінним.
Саме таку тему обрали для регіонального форуму, який організувала Всеукраїнська профспілка захисників України Івано-Франківської області.
З міркувань безпеки місце проведення заходу до останнього тримали в таємниці. Учасникам його повідомили лише ввечері напередодні.

Форум об'єднав ветеранів, громадських активістів, фахівців та людей, які працюють із захисниками. Програма охоплювала три панельні дискусії: «Інтеграція ветеранів: практичний досвід, виклики та результати», «Після фронту: знайти себе знову» та «Ветеранська спільнота та влада: партнерство, взаємодія, рішення». Говорили про повернення до цивільного життя, працевлаштування, перекваліфікацію, самореалізацію та участь ветеранів у прийнятті рішень.
Чи не найціннішими стали особисті історії захисників, які після служби змогли віднайти себе у нових професіях — освіті, спорті, підприємництві.
Вони відверто ділилися своїм досвідом, труднощами й маленькими перемогами, з яких починається нове життя. Представники інших громад цікавилися такими прикладами, прагнули перейняти успішні практики. Адже далеко не кожен ветеран може просто повернутися на попередню роботу й продовжити життя так, ніби нічого не сталося.

Після пережитого на війні звичне професійне середовище іноді стає серйозним випробуванням. Робота в умовах постійного стресу, напруженого спілкування чи конфліктів може потребувати додаткової адаптації. Тож ветеранам необхідні не лише вакансії, а й доступна освіта, перекваліфікація, професійний супровід, підтримка підприємницьких ініціатив. І найголовніше — можливість самостійно обирати свій шлях, а не підлаштовуватися під формальні програми допомоги.
Під час форуму порушували й гостріші питання. Зокрема, ветерани розповідали про випадки звільнення активних захисників із посад у структурах влади.
Коломия також має історії, які змушують замислитися над тим, наскільки послідовною є місцева ветеранська політика.
Згадаймо хоча б нещодавнє непродовження контракту з ветераном і медиком Віталієм Гурником, який очолював Коломийський клініко-діагностичний центр.

Сам Гурник називав таке рішення політичною розправою. Тим часом ситуація викликала гостру дискусію в міській раді. Докладніше про це Інформатор писав у матеріалі Мер з короною і зневага ветерана: як у ратуші сперечалися щодо звільнення Віталія Гурника».
Ще одна історія — Андрія Куничака, який допомагав організовувати нинішній ветеранський форум. У грудні 2023 року він залишив посаду секретаря Коломийської міської ради після тривалого політичного протистояння. Цьому передувала, зокрема, петиція депутатки Галини Белі та конфлікт із міським головою Богданом Станіславським. Згодом Куничак оскаржував обставини свого усунення в суді. Та ось уже три роки Станіславський працює без секретаря.

Звісно, кожна така кадрова історія має свої юридичні обставини. Проте виникає запитання: чи готова влада бачити ветеранів не лише серед учасників урочистостей, а й серед тих, хто ухвалює рішення та відкрито критикує посадовців?
Окрема проблема — доступність міста для захисників, які повернулися з пораненнями.
Надворі вже кінець 2026 року, але в Коломиї пересування на кріслі колісному чи з протезами досі може перетворюватися на випробування. Високі бордюри, незручні тротуари, сходи та непристосовані входи до установ створюють перешкоди для людей з інвалідністю.

Інформатор уже детально аналізував плани міської влади щодо створення чотирьох безбар'єрних маршрутів.
Однак між розробкою проєктів і реальною можливістю безперешкодно дістатися лікарні, банку чи державної установи — чимала відстань. І долати її ветеранам доводиться щодня. Більше про це читайте у статті Безбар'єрність і Коломия
Третя панель форуму була присвячена взаємодії ветеранів із представниками державної та місцевої влади. Говорили про партнерство, участь захисників у прийнятті рішень та необхідність переходити від обіцянок до конкретних справ.

Та, судячи з реплік і зауважень із залу, далеко не всі ветерани сьогодні відчувають себе повноцінними учасниками суспільних змін. Не кожен має необхідні інструменти, підтримку чи можливості для реалізації власних ідей. Прикро й те, що представників влади було вкрай мало.
Від Коломийської міської ради був присутній ветеран, нині керуючий справами виконавчого комітету Микола Андрусяк. Натомість міського голови Богдана Станіславського, представників керівництва медичних закладів, зокрема госпіталю ветеранів, та очікуваних гостей з обласної адміністрації серед присутніх не було.
А шкода. Бо саме такі зустрічі дають можливість почути не прикрашені звіти, а справжні потреби людей, для яких державна підтримка — не абстрактне поняття, а щоденна необхідність.
Попри непрості теми, форум своє зробив: ветерани мали нагоду об'єднатися, висловитися, укріпитися. Ще саме оголошення про захід привернуло увагу людей, готових допомагати ветеранам не словом, а ділом.
Знайшлися охочі долучатися до створення корисних цифрових застосунків, допомагати з пошуком житла, пристосуванням помешкань до потреб людей із пораненнями та іншими практичними рішеннями.

І це чи не найважливіший результат таких зустрічей — коли знайомства переростають у співпрацю, а проблеми знаходять людей, готових взятися за їх вирішення.
Бо ветеранам потрібні не лише вдячність і повага. Їм потрібна держава, громада та суспільство, у яких можна гідно жити, працювати, розвиватися й бути почутими.
Інформатор Коломия також готовий допомогти налагодити таку співпрацю. Якщо ви маєте ідеї, пропозиції, готові надавати послуги безоплатно чи на комерційній основі, допомагати ветеранам із працевлаштуванням, освітою, житлом, доступністю або іншими питаннями — пишіть нам на електронну адресу kl.informator@gmail.com.

Ми передамо ваші пропозиції представникам ветеранської спільноти. Адже найкраща подяка захисникам — не гучні промови, а реальні можливості для гідного життя після фронту. А поки пропонуємо переглянути кілька кадрів із регіонального ветеранського форуму в Коломиї.




