У рамках проєкту «Інтерактивний музей Гуцульщини» в Косові з’явиться новий експозиційний простір, присвячений великій династії гуцульських різьбярів – родині Шкрібляків-Корпанюків. У його центрі – постать Юрія Шкрібляка, людини, яка перетворила різьбу по дереву на мистецтво світового рівня.
Інформатор Коломия розповість про оновлення музею, посилаючись на Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
Що відомо про митця?
Середина XIX століття, село Яворів. Юрій Шкрібляк, звичайний гуцульський селянин, взявся вирізати по дереву не так, як усі. Його вироби вирізнялися особливою майстерністю, формами й декором, які він вигадував сам. Він власноруч зібрав токарний верстат, випробовував нові техніки, творив не ремесло – мистецтво. Його роботи представляли на виставках у Львові, Кракові, Відні. Саме у Відні, на Всесвітній виставці 1873 року, про нього заговорила вся Європа. У тогочасній пресі його називали «першим різьбярем Гуцульщини».
Та історія Шкрібляка не завершилась на ньому. Вона продовжилася в його нащадках. Донька Катерина вийшла заміж за майстра-бондаря Івана Корпанюка, і саме з цього союзу почала формуватися мистецька династія Шкрібляків-Корпанюків. Дерево, різець, візерунок стали природною мовою для кожного наступного покоління. Те, що колись було хобі Юрія, перетворилось на сімейну справу, яка живе через десятиліття.
Де зараз подивитись на роботи сім’ї Шкрібляків-Корпанюків?

Сьогодні ця традиція не втрачена. У музеї зберігаються роботи кількох поколінь цієї родини, серед яких – вироби праправнука Юрія, Петра Корпанюка, Заслуженого майстра народної творчості України. Його підтримує дружина Світлана та син Тарас – сучасне покоління майстрів, які живуть і працюють у селі Вербовець. Там вони облаштували власний музей, присвячений родинній творчості.
У рамках проєкту «Інтерактивний музей Гуцульщини – популяризація традицій художньої обробки дерева шляхом модернізації частини експозиції Косівського музею», буде створено окремий зал, де відвідувачі зможуть побачити унікальні роботи цієї родини. Тут оживатиме не лише дерево, а й родинна пам’ять, гуцульські традиції, дух поколінь, що не дають мистецтву забутись.
Павлюк Віолетта