Україна пам'ятає Героїв Революції Гідності | Вірші про лютневі події 2014 року

18-20 лютого 2014 року назавжди закарбувалися в новітній історії України як річниця розстрілів на Майдані. Революція гідності змінила нас назавжди, щоб освіжити у пам'яті події того часу пропонуємо Вам добірку віршів, в яких відображена суть історичних подій і процес народження нової нації.

Світла пам’ять Небесній сотні!

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду — сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять...

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)

Зачинившись на сто замків

Від народу — чи від тюрми? —

Через спини силовиків

Розкажи, за який ти мир.

Вже вмирають — і ще помруть

В найкрасивішому із міст?

Вимиваючи кров із рук,

Розкажи нам про компроміс.

Ти собі себе залишив.

Зупиняєш війну? Якби ж.

А під запах горілих шин

Ти, напевне, спокійно спиш?

Не пече тобі та межа,

Що розділює нас — і «їх»?

Ми не чуєм, як тобі жаль,

Бо відспівуємо своїх.

Ріки крові уже течуть.

На країні — вогненний шов.

Дзвони дзвонять — щоб ти почув.

Дзвони дзвонять — щоб ти пішов.

Тетяна Власова (19.02.2014)

Казав чоловік: мені не бачити сонця,

І дітей зустріну лиш біля могили.

У тілі моєму — свинець і стронцій¸

Але смерть мене не зупинила.

Його питали: якого чорта?!

Чому тобі не сиділось вдома?

Ти ж ніби людина другого сорту,

Тебе ж роками борола втома?

А він на це: страх пече і душить,

І від безсилля мене все боліло.

Крім зброї, у нас є мрії і душі.

Людина складається не тільки з тіла.

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем — палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

І знов питали: як снайпер поцілив,

Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?

Він відповідав: Я приїхав із Сміли.

В мене серце світиться від любові.

Я не був героєм і хотів лише жити,

Але пульс зупинився від пострілу ката.

Навіть мертвим я не покину битву,

Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,

Не може тривати вічно облога!

Нас не зупинить жодна міліція,

Єдиний наш вихід — це перемога!

Андрій Любка (20.02.14)

Пливуть гроби по морю, як човни –

по морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

на хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

а потім б’є у скроні голос крові

за тим, хто тихо жив, а відійшов

у дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

людська долоня, тепла і тремтяча,

човнами править втишений Господь,

а серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче, і пече

їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Майдан братів — плече в плече

і разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

де убієнний ангелом стає,

бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

з Майдану — в небо. В лицарі — зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…

Героєм слава — вписано у серці.

Мар’яна Савка (22.02.2014)

Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльозі по щоках і обороні…

Сотники, що полягни,- не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

Не побачить дівчина ще юна і кохана

Героя свого на яву, а тільки в сні…

А когось вже не побачать діти й мама…

Когось дружина не побачить… ні…

Не збудуться мрії заповітні та бажання…

Хтось одружитися хотів, а хтось дітей,

Розбили вщент усі надії й сподівання,

Кулі, що були вийняті з голів й грудей

Назар Гузій (21.02.2014)

Ми варта нічна, ми не віримо вже у дива.

І чай обпікає вуста, але гояться рани.

Казали, чекати морозів опісля Різдва,

Та нас і до того добряче трусило під ранок.

Намети, хоч де ти, ця справа давно не нова:

І можна прикинутись хворим, сліпим і безногим

І можна відсидітись вдома, де рідний диван,

Та ти ризикуєш потому сидіти без нього.

І поки ти дивишся шоу: оффлайн чи онлайн

І поки сидиш у зручній комунальній коробці

Це все не про тебе, але про всяк випадок знай:

Що поки ти тиснеш на мишку, тут тиснуть на хлопців

Димлять барикади. І йдуть тисячі громадян

На диво-ялинку, в свята по-спартанськи убрану.

Майдан вимерзає, але не вмирає Майдан.

Скажи, чи чекати тебе на граніті Майдану?

Палають серця і стоїть над Грушевського чад

І стяг український під небом тремтить переможно.

А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,

Навіки герої, яких забувати не можна.

Як речі звичайні по-іншому бачаться тут.

І слово просте набуває подвійного змісту.

Вогненні півонії в бочках ночами цвітуть

І чуєш, як грають Шопена твої екстремісти.

За правду, свободу, за чесні і рівні права

Виходь у життя і нехай Україна повстане.

Це більше не гра у ретвіти, репости й слова.

Виходь на майдан, за майдан і заради майдану!

І буде штормити, та нас ці вітри не знесуть.

І сніг у мішках, хай би що, до весни не розтане.

Є правда єдина, неписана істинна суть:

Ти крапля, що може зробити нас всіх океаном.

Усе неможливе сьогодні перейде межу.

І доля ще буде до мене і зла, і ласкава.

Але я виходжу на площу, але я кажу:

Слава Україні — Героям слава!

Оксана Боровець (19.02.2014)

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати..

Там у шоломі зі щитом,

стоїть з Франківщини хлопчина,

з червоним на грудях хрестом,

поранених несе дівчина.

Стоїть із Харкова Андрій,

Сашко тримає оборону,

він тут вже 48 днів,

як сам приїхав з Краснодону.

Ось знову хвиля йде атак,

усе змітають водомети,

морозно трошки: «-2»,

горять позаду вже намети…

Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!)

наш дух зламають

Та хтось із права затягнув,

народний гімн усі співають.

Тримати крепко треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната

це «Беркут» мило передав,

нам подарунок від Ґаранта.

І ще учора ти і я ,

були звичайні активісти.

А вже сьогодні, всі ми тут:

БАНДФОРМУВАННЯ-ТЕРОРИСТИ.

Дивись

Франківщина і Львів

вже захопили самі владу

і Тернопілля — молодці,

дали відпір бандитським гадам!

По ліву сторону, під щит,

знову граната залітає,

і мій колега «екстреміст»,

на неї стрімко так, лягає!

Та, що ж ти робиш брате мій?!

Знімаю з нього «балаклаву»,

лице криваве, очі, біль…

Дівочі коси розгортаю…

Та, що ж це люди за війна?

Де бій приймають ненависний,

ті хто міцний бронежилет,

вибрав сьогодні, ніж намисто.

Хто замість плаття та цяцьок,

вже надіває «балаклави»

і так хоробро за щитом,

стоїть під натиском навали?

Ви й досі кажете, що ми,

стоїм тут всі за якісь гроші?

А може й в морзі хлопчаки,

лежать за мзду, мої хороші?

А може й це мале дівча,

якому вже добу не спиться,

стоїть бо радісно їй жить,

під панським катом і молиться? ©.

Із спільноти «Українська мова» (19.02.2014)

Все летить шкереберть,

вкотре «воля чи смерть» —

терезів безупинне гойдання.

Захлинається кат

в океані проклять,

що на нього летять

із Майдану.

Воля кров’ю стіка,

впізнається рука

двоголової птахо-

потвори.

Скільки крові іще

(вже наповнена вщерть),

щоби луснула плоть її хвора?

Сто життів — нанівець,

швидше б кату — кінець

і початок новий Україні.

Без вагань і прикрас

хтось вмирає за нас,

а точніше — за наше прозріння.

Там, де мир і тепло,

їм би краще було,

але доля героїв така є:

вмить усе — шкереберть,

перемога чи смерть.

Бо ж —

до раю рабів не пускають.

Анна Багряна (21.02.2014)

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237.