"Усе залежить тільки від тебе": історія спортивного шляху важкоатлета з Коломиї Дмитра Козака

Інформатор Коломия поспілкувався зі спортсменом та ділиться інтерв’ю. 

Як ти потрапив до важкої атлетики? З чого розпочався твій шлях?

Насправді це був звичайний шкільний день. До школи прийшов мій майбутній тренер з оголошенням про набір до секцій з важкої атлетики. Я ще нічого не знав про цей вид спорту, але одразу зацікавився. Було трохи страшно, адже це щось нове для мене, але вирішив спробувати. Саме з цього все й почалося.

Коли ти вперше зрозумів, що важка атлетика — це твоє?

Пам’ятаю свої перші змагання — чемпіонат області. Було страшно. Хвилювався, що зроблю щось не так. Але мій тренер мене підбадьорював, казав: "Не бійся, все буде добре". Я вийшов, підняв заявлену вагу і посів своє перше місце. Коли мені судді потиснули руку і сказали: "Молодець", я зрозумів, що це справді моє. У той момент я відчув, що всі мої зусилля на тренуваннях були недаремні.

Якою була реакція рідних на твій вибір?

Спочатку батьки казали: «Спробуй, а далі побачимо». Але були моменти, коли вони просили залишити, адже цей спорт травмуючий та небезпечний. Я тоді думав: який спорт без травм? Все має свої ризики, але якщо ти це любиш — продовжуєш.

Як виглядає твій типовий день?

Я прокидаюся, снідаю і їду на тренування, змотивований, та  з хорошим настроєм. Завжди налаштовуюсь, що це буде продуктивне заняття і я встановлю нові рекорди. Тренуюся чотири дні на тиждень, в цілому десять годин.

Чи були моменти, коли хотілося все залишити?

Такі моменти справді були. Здавалося, що все даремно, що більше немає сенсу продовжувати. Але щоразу я знаходив у собі нові сили. Віра в себе допомагає. Треба просто повірити, що все буде добре, що ти зможеш подолати свої страхи і труднощі.

Як ти справляєшся з хвилюванням перед змаганнями?

Перед змаганнями завжди є переживання. Думаєш, чи зможеш зробити те, що запланував. Але я навчився концентруватися. Зрозумів, що все залежить тільки від мене. Виходжу на сцену з однією думкою: треба працювати й не відволікатися. Це твій момент, і ніхто, крім тебе, його не проживе.

Що тебе мотивує тримати планку і працювати далі?

Я розумію, що це мій вид спорту. Іншим я займатися не хочу. Я готовий працювати майже цілодобово, якщо це потрібно для мого розвитку. Мені хочеться показати свої результати, щоб мною пишалися в області, а згодом і у всій Україні.

Маєш власне кредо або девіз перед виходом на сцену?

Так. Я завжди кажу собі, що все залежить лише від мене. Тільки я можу досягти бажаного результату. І тільки я відповідаю за свій виступ.

Як ти реагуєш на поразки? Чого вони тебе навчили?

Іноді буває прикро. Особливо коли не підняв ту вагу, на яку розраховував. Але я навчився сприймати це як досвід. Поразки вчать працювати над собою. Вони не означають кінець. Треба просто не зупинятися і рухатися далі.

Чому, на твою думку, одні здаються, а інші йдуть до кінця?

Ті, хто здаються, часто не мають мотивації або не відчувають задоволення від процесу. Їх не тримає нічого. А ті, хто йдуть до кінця, мають чітку мету і бажання перемагати. Вони знають, заради чого все це.

Яке змагання запам’яталося тобі найбільше?

Це був чемпіонат області, де я встановив свій особистий рекорд. Після цього я почав тренуватися ще завзятіше. А ще пам’ятаю свій перший чемпіонат України, де посів друге місце. Це була велика гордість. Я стояв на п’єдесталі і розумів: усе недарма.

Що змінилося у твоєму житті після перемог?

Я став впевненішим. Почав отримувати підтримку від родичів, друзів, знайомих. Вони бачили, що я справді сильний, що це не просто захоплення, а серйозний шлях.

Який ти у повсякденному житті? Чим захоплюєшся поза спортом?

Я звичайна, весела людина. Люблю гуляти, слухати музику, грати у відеоігри, кататися на велосипеді. Особливо люблю походи в гори. Мене надихає дослідження світу, культури та країн. Музика — моя найбільша пристрасть. Вона допомагає мені у різних життєвих ситуаціях. Переживати як і хороші, так і складні моменти життя.

Що для тебе означає бути сильним?

Для мене це не про фізичну силу, а про те, щоб вміти відстоювати свої права та думки, захищати себе і близьких. Це про внутрішній стрижень.

Яким ти бачиш ставлення суспільства до важкої атлетики і що хотів б хотів змінити?

Багато людей вважають цей спорт небезпечним або й взагалі несерйозним. Але коли ти працюєш з правильною виробленою технікою, розумієш свої можливості, цей спорт стає невід’ємною частиною твого життя. Люди просто не знають, які емоції виникають, коли ти підіймаєш вагу і розумієш, що все вдалося. Це не страшно. Це справжнє задоволення.

Що б ти сказав собі юному, якби мав шанс? Або хлопцям, які лише починають свій шлях?

Не зупиняйся. Не кидай усе на пів шляху. Іди вперед, попри всі труднощі. Тільки так ти зможеш досягти справжнього успіху.

Про що мрієш зараз як спортсмен?

Я мрію виконати майстра спорту з важкої атлетики. Це моя ціль ще з першого тренування. Я хочу довести собі, що можу, що я справді сильний.

Читайте нас у Facebook

Завжди оперативні новини Коломиї. Підпишись 👇

ПІДПИСАТИСЯ